Екстремальна пара!

Тернопільська відеостудія „60 секунд” зняла кілька чудових кліпчиків про одну дуже екстремальну молоду пару, судячи з відео.
Спочатку молодята вирішили покататися на конях:

Видно, було мало екстріму, то влізли ще і у байдарки, а потім наречена ще й погойдалася на гойдалках та турніках дитячого майданчика:

Захоплююсь відвагою цієї молодої - не побоялася намочити/забруднити весільну сукню. Нє, а чого сукні собі шкодувати, та ще й у день власного весілля?

Напрошується логічний висновок – молодята, мабуть, спортсмени або сповідують дуже здоровий спосіб життя. Молодці, що тут ще додати! Рівно ж і молодці оператори та режисери із студії „60 секунд”, що зняли таке колосальне весільне відео!

Весілля похресниці

Ну от я і побувала на весіллі дорогої моєї похресниці Катрусі! Весілля було чудове, Катя та її наречений Тарас все спланували самі, від початку до останньої детальки. Молодці, грандіозну роботу проробили!

Я, звичайно, наклацала багато фотографій та нафільмувала любителького відео; це все буду викладати згодом, порціями, бо таки є що викладати. Ах, який там був стіл! І короваї! І торт! І яка красива наречена! А яке плаття у мами нареченої! Найкраще плаття, яке я бачила на мамах наречених з усіх весіль, разом взятих, на котрих я побувала!

І ще раз бажаю молодятам Катрусі та Тарасу кохання та сімейного щастя, а з вами наразі ділюся професійним відео, точніше, коротким відеокліпом, знятим тернопільською студією „60 секунд”. Фільмовано і показано у день весілля всім гостям:

Цього відеографа я би взяла на своє весілля: Mihalsony

Такво вам, народ, скажу – заміж не збираюся. Вже успішно вийшла. Але, переглядаючи численні весільні відео на Ютубі, в тому числі відеослайдшоу, думаю – якщо би довелося ще раз виходити (тьху-тьху-тьху, не приведи, Господи!), то взяла би собі у відеооператори (фотографи) оцього хлопця... Ні, оцього! А от у тамтого які відео/фото класні!

Словом, друзі, цією публікацією розпочинаю такий собі хіт-парад під назвою „Цього відеографа (фотографа) я би взяла на своє весілля”.

Представляю відеооператора. На жаль, не знаю імені, бо не знайшла на його Ютуб-каналі, а тільки знаю його ютубівський нік, тобто псевдо - mihalsony Правда, майже під кожним весільним відео на даному каналі містяться координати, де можна знайти цього Міхала чи Соню (чи обох) – Івано-Франківськ, номер телефону 0976511125. Це я вам відразу координати даю, щоб надалі, як буду захоплено розповідати про його (її, їхні) відео, не забутися це зробити.

А захоплено розповідати там є про що – зйомки високої якості, зняті, судячи з усього, дуже добротною технікою; гарна композиційна постановка відео; вдало підібраний антураж зйомок; і ще багато чого класного... Мені, зокрема, з усіх відео цього каналу найбільше сподобалися два кліпи. Перший - з весілля Володимира та Оксани, ось цей:

Як бачите самі, розкішно! Я особисто, крім хорошої роботи відеографа, у захваті також від вбрання нареченої, особливо від сукні з рожевими вставками і рожевим поясом та зі смаком підібраного букету із троянд та орхідей – також із рожевими вкрапленнями. Та й таку інтелігентну пару, здається мені, тільки так потрібно було знімати, на такому фоні, як цей відеограф зробив: піаніно, книжкові полиці, мармурові сходи, колони, виноградне листя – ліпшого антуражу для цих молодят годі й придумати!

А от наступний весільний відеокліп зроблений зовсім у іншому руслі, до речі, у моєму улюбленому – традиційного українського весілля! З вишиванками, з короваєм, зі сто грамом і зі щирим гумором! Дивіться весілля Василя та Христини:

Один-єдиний мінус я бачу у цьому кліпі – але це тільки на мій, суб’єктивний погляд: як молодий з молодою, дружбами і дружками, взявшись за руки, дружно підстрибують. Цей хід вже став таким заїждженим кліше у наших відеооператорів... Але, повторюю, це тільки на мій суб’єктивний погляд. Може, комусь таке подобається.

А загалом цей відеограф/відеографи – супер-пупер-клас! Беріть на весілля, не пожалкуєте! Я особисто би взяла... так кажу ж, не треба вже. Darn! - як висловилися б англомовні.

Весілля в українському стилі на Ютубі

Оце ж бо обсервувала я Ютуб, переглядаючи довесільні відео, і була приємно вражена, знайшовши масу кліпів із весіль в українському стилі. Наскільки пригадую, десь ще у роках 2006-2007-х на тому ж Ютубі годі було знайти відео із українського етно-весілля – кліпів тоді було десь не більше п’яти, на весь Ютуб! А зараз цей популярний відеоканал просто кишить сюжетами і сюжетиками із весіль в українському стилі. Що це означає? А означає, що такі весілля стають все більш і більш популярними в Україні.
Нині хочу поділитися з вами моїми улюбленими відео із українських етно-весіль. Перший кліп – весілля Олі та Ігоря. Чому він мені подобається?
1. Дуже гарний музичний супровід – прекрасна любовна лірика українською мовою.
2. Костюми молодят надзвичайно чудові.
3. Вінок нареченої розкішний. Просто розкішний! Я тут писала якось про традиційний український вінок і його сучасну модифікацію, публікувала фотки симпатичних весільних вінків (у тому числі і мого власного), але якби існував конкурс весільних віночків, то я особисто віддала б перше місце Олиному вінку. Зрештою, ось вам кліп із українського весілля Олі та Ігоря, дивіться, насолоджуйтесь:

А ось і вебсайт відео-фотостудії, яка знімала цей кліп. Рекомендую!

Наступний відеокліп з українського весілля Тетяни та Олега, без сумніву, один із моїх найулюбленіших. Знову ж таки, пояснюю, чому.
1. Відмінна зйомка і композиція, відразу видно – працювали професіонали. Усе гармоніює – врода і костюми молодих, їх настрій, закоханість, весільна обстановка.
2. Подобається аудіоряд – „Квітка-душа” Ніни Матвієнко. Ось тут що хочу сказати. „Квітку-душу” для аудіосупроводу весільних і довесільних кліпів використовують десятки відеооператорів по всій Україні, але от в цьому кліпі „Квітка...” найбільш співзвучна із відеорядом, як на мене. Я колись зауважувала, що деякі весільні кліпи цілком могли б замінити офіційні кліпи відомих співаків – настільки професійно і з почуттям вони зроблені. От тут саме такий випадок. До речі! Щось не пригадую, чи Ніна Матвієнко має офіційний кліп на цю пісню. Принаймні не знайшла його на Ютубі, а телевізор дивлюся дуже рідко – інтернет поволі витісняє телевізію з мого життя, та думаю і не тільки мого :( Такі сучасні реалії. Так от, веду до того, що якщо Ніна Митрофанівна і справді не має офіційного кліпу на „Квітку-душу”, я б, на її місці, викупила оце відео і зробила офіційним.
3. Ну і третє, чому мені припав до душі цей відеокліп – тому що тамадою на цьому весіллі мій улюблений гуморист Гриць Драпак! Судячи із відеокадрів, народу було дуже весело на весіллі, а інакше і не може бути, коли працює такий талант, як Гриць.
Забула зазначити, що весільний кліп Тетяни та Олега, ну і відповідно, все їх весілля знімала ось ця студія. Також настійно рекомендую майбутнім молодятам!
А зараз нарешті кліп. Приємних вам хвилин перегляду!

Довесільні відео: історії знайомств, ретро та інше

Народ, ви знаєте, я пам’ятаю ще ті часи, із мого далекого босоногого дитинства 1970-х і юності 1980-х років, коли ніякого відео на весіллях і в згадці не було. Відео, а точніше, кіно, як тоді це називалося, могли собі дозволити тільки дуже багатенькі Буратіно – зазвичай наближені до партійних та всіляких інших керівних кіл.
А от на звичайному українському весіллі зразка 1970-80х і навіть подекуди початку 1990-х – був фотограф, і все. Та навіть і не завжди був фотограф безпосередньо на весіллі – після розпису в міському загсі чи сільському клубі молодята і гості дружно сідали в машини/автобуси і їхали „до знимки”, у міську фотостудію (ну бо які там фотостудії в селах?! Ви що, жартуєте?). Зазвичай робили портрет молодої пари, фотку молодят з дружбами і дружками, молодят з батьками, ну і звичайно групову фотографію – з гостями. Часом навіть і так траплялося, що молодята були незадоволені їхнім весільним портретом. Тоді дружина вдягала свою весільну сукню, ще раз робила зачіску, чіпляла вельон, чоловік брав весільного костюма – і знову до знимки. В моєї найкращої колєжанки дитинства, зокрема, так було (вона виходила заміж напочатку 1990-х). На своє весілля вона не застосовувала ніякого макіяжу, а даремно, тому що на весільному портреті її обличчя вийшло блідим. От і мусили молодята ще раз перефотографовуватися – як кажуть на Західній Україні, „сі стратили” додатково.
Ще була проблема, що деякі фотографи дуже довго „мурижили” весільні замовлення і могли принести фотки з торжества навіть через кілька місяців після весілля, а то й пізніше. Знаю випадок, коли один мій знайомий знимкар віддав молодятам їхні весільні фотографії аж через рік, коли пара вже... розлучилася. Це не жарт, таке справді було. Ну бо які цифрові знимки в той час? Це був час плівки, лабораторій, проявки і всього такого іншого, що вимагало затрат і часу, особливо коли фотограф працював на основній роботі, а на весіллях тільки підробляв.
Повертаючись же до теми, про яку, власне, і хочу поговорити нині – весільне відео – то воно на українських весіллях стало популярним на початках 1990-х років, коли народ потроху почав купувати відеокамери і відеопрогравачі. Традиційно на плівку документувався весь весільний процес, а вже після весілля відеооператор дещо коректував, творчо опрацьовував – зазвичай просто вставляючи заставки з титрами, мультиплікаційні елементи тощо.
А десь напочатку 2000-х років стало популярним, крім, власне, весілля, знімати для молодят своєрідну історію кохання. На початках 2000-х це були доволі прості кадри, покладені на гарну музику – зазвичай парочка гуляє, взявшись за руки, крутиться коло дерева чи цілується у буйних травах. З часом відеографи почали вдосконалювати майстерність і на нинішній день декотрі з них просто переплюнули самих себе – знімають такі шедеври, що замилуєшся! Власне, що сьогодні весільне відео просто неможливо уявити без зйомок своєрідної передвесільної любовної історії. А останнім часом багато молодят просять відеооператорів знімати довесільні сюжети, максимально наближені до історії їхніх знайомств. Як от, наприклад, оці молодята з Тернополя, дивіться відео:

Як ви, мабуть, помітили з титрів відео, зйомку виконала тернопільська студія „60 секунд”. Гарна робота, хлопці! Буду рекомендувати вас всім знайомим молодятам! Сама б до вас звернулася, якби треба було, але ж не треба - Богу дякувати, щасливо одружена :)
А от ще одна робота від студії 60 секунд, яка мені шалено подобається – тому що хороша якість зйомки, гарна творча композиція, вдало підібрана музика („Pretty woman” із чудового однойменного фільму із Джулією Робертс), ну і звичайно, чарівні краєвиди файного міста Тернополя. Не знаю, чи це відображено реальну історію знайомств молодят – на Ютубівському каналі студії про це нічого не сказано – але настрій в мене класний кожного разу, як переглядаю це відео:

Ще одну важливий плюс цього відео я забула відзначити: воно не затягнуте, триває всього кілька динамічних хвилин – а більше і не треба для такого роду відеокліпу. Бо, наприклад, як на мене, кліп цієї ж студії 60-секунд, який мені також дуже подобається, де молодята в українських який мені також дуже подобається, де молодята в українських строях гуляють по ріпаковому полі, таки трохи затягнутий. Але красивий до неможливості, дивіться самі:

Ну і нарешті, оцей шедевр української весільної відеографії (без жартів, знятий просто відмінно, як на мою думку) – також від студії 60 секунд, чорно-білий, зроблений у стилі ретро, навіває спогади про кіно кінця 1950-х – початку 1960-х років та популярного тоді кіношного персонажа Шурика. Надзвичайно симпатичне і дотепне відео! Гарного вам настрою від перегляду!

Кліп – український, стандарти – західні

Відеооператор Олег із Самбірського району на Львівщині (псевдо Zdrenyk на Ютубі) зробив чудовий відеокліп з весілля молодят Ірини та Павла, прошу переглянути:

Кліп дуже швидко став популярним онлайн, і я навіть можу вам сказати, чому: тому що скомпонований надзвичайно якісно, на рівні західних стандартів (західні стандарти бачила, то ж маю з чим порівняти). Здавалося б, все традиційне, як то наші оператори знімають: прогулянка молодої пари з дружбами і дружками мальовничим парком, усмішки, знову ж таки, традиційні підстрибування весільної компанії на парковій доріжці... Ну що тут, спитаєте, можна було ще придумати? А все просто: якісна зйомка на якісній техніці, добрий композиційний смак відеооператора, щоб „посклеювати” оті всі підстрибування та усмішки в одне логічне ціле, хороший музичний фон, ну і зрештою, ще щось таке, що робить цей кліп успішний. Оце „щось таке” і є, з одного боку, дуже сильна позитивна енергія самих молодят, з іншого боку, безперечний Олегів талант. Власне, ці дві складові і злилися в одне ціле, гарантуючи кліпу тисячі прихильників, а нам з вами, глядачам – купу насолоди, переглядаючи це відео. Ну а самим молодятам – прекрасна пам”ятка на все їхнє подружнє життя.