Коровай як торт

Нове у короваєпеченні української весільної індустрії - коли коровай виглядає як торт. Тобто, коли він весь покритий спеціальною кондитерською мастикою і виробами із неї - квітами, фігурками і т.д. (також порівняно нове в українській кондитерській справі). Виглядає дуже красиво! От як на короваях на весіллі доньки моєї найкращої подруги - обидва короваї, і з боку молодого, і з боку молодої були прикрашені геть чисто як торти, див. фотки:

Самих же тортів на весіллі не було, а був фуршетний стіл із солодким і фруктами:

Ну і відповідно, того солодкого додому дали, і хороший шмат короваю, звичайно. Все було смачнюще! Ще раз - многая літа молодятам, хоча то скоро буде вже і рік з часу їхнього весілля.

Єдина заувага до майбутніх старостів, хто буде замовляти такі короваї-"торти" молодятам (оскільки турбуватися про весільні короваї - традиційно справа старостів). Наголошуйте кондитеру, котрий прикрашатиме ваш коровай, аби ту мастику зробив досить сильною, у смислі, щоб вона не поповзла шматками до кінця весілля, бо таке буває.

О, ну і ще я відкрила для себе, що навіть таке безневинне заняття, як декорування весільних короваїв, є предметом дискусій - де б ви думали? - у колах господинь української діаспори старшого покоління. Я читала відгуки, де не те що усілякі новомодні кондитерські декорації короваїв категорично не сприймаються, а не сприймається навіть те, що у сучасній Україні короваї роблять у кілька поверхів, як торти. Людоньки! Та дво-триповерхові короваї у сучасній Україні я пам'ятаю ще з 1970-х років! Хоча і не сперечаюсь з тим, що, скажімо, сто-двісті років тому український весільний коровай складався строго з одної хлібини і був прикрашений виробами з тіста - весільними шишечками, колосками, голубами і т.д. Так, це традиційний зразок і за бажанням молодят сучасні пекарі можуть виконати і такий. Водночас, на моє щире переконання, сучасні новації мають абсолютне право на існування. Більше того - я особисто рада, що українське кондитерське мистецтво не стоїть на місці, а йде вперед, шукає щось нове. Так шо, дорогі молодята, їхні батьки та старости, не слухайте нікого, а робіть такий вибір, який вам особисто більше до душі, чи це буде традиційний, чи сучасний...

Український весільний стіл – забава аж до рання!

Осінь – пора бараболі і весіль. Ну, бараболю викопається, так чи інакше; нині давайте трохи побалакаємо про весільний стіл – затягнула я щось з тою балачкою, ще відколи було весілля моєї дорогої похресниці Катрусі, а було воно влітку цього року.

Отож, як то традиційно обговорюють між собою кумасі після кожнісінького весілля – що і з чим подавали, як сервірували, а яке солодке, і т.д. і т.п.

Відгуляли ми весілля у гарнезному ресторані „На дубах” за Тернополем. Готувати, сервірувати і подавати там уміють, що факт, то факт.

Ось такий був загальний вигляд закусочного стола, або, як галичани кажуть, першого стола:

А тепер трохи крупних планів. Фарширована риба заслуговувала найвищої похвали. Мій чоловік-канадієць самотужки з’їв мало не половину тої рибини – така була добра. Правда, сє стримав вчасно, жеби не з’їсти всю. Я йому нагадала, мовляв, якщо ти пригадуєш, чоловіче, українські весілля, на яких побував, у тому числі і своє власне, яке відбувалося в Україні, то цей закусочний стіл – тільки преамбула до весільних наїдків, так шо лиши місце і зачекай, зараз як почнуть носити горєче... Кажу ж, стримавсє, але все’дно, з сумом косував на ту рибину, шо не годен з’їсти всю, або, ще гірше, не взєти її з собою за окeaн J :

І взагалі, рибна частина стола була представлена дуже і дуже гідно. Мені особисто сподобалась нарізка рибин холодного копчення, прикрашена вареними перепелиними яйцями, які до того ж були вмочені в буряковий сік – для кольору, а зверху тих яєчок, була, здається, печінка тріски чи щось інше, з розряду рибних смаколиків, вже й не пригадаю, але смакувало то все разом – суперово!

Була і традиційна м’ясна нарізка – ну як без неї на українському весіллі?

Канапочки були двох видів – із заварного тіста, шинка, сир з маслом та свіжий огірочок всередині, ну і канапки з ікрою – знову ж таки, як без них на весіллі?

Щодо салатів, то я, котра сподівалася традиційних олів’є чи оселедця під „шубою”, таки трохи відстала від життя – замість них зараз ресторани і весільні господині виробляють усілякі нові хитромудрі салати, годі запам’ятати назви і складники. На весіллі у Катрусі мені особливо сподобався один салатик, з морепродуктів. А чоловік мій „підсів” на мариновані овочі (вони справа на фото), особливо корейську моркву:

А от коли почали розносити гарячі страви, тут я трохи дала маху – не розібравшись, що й до чого, почала їсти смачнющі гарячі пиріжки з листкового тіста, із м’ясною начинкою. Поняття не мала, що ті пиріжки призначені для споживання разом із питним борщиком, що його згодом принесли у горнятках. Ну але нічо, борщик був смачнезний навіть сам по собі, без пиріжків – один із найкращих борщиків, які я коли-небудь їла/пила на весіллях і взагалі на забавах.

А далі – пішло-поїхало, одна гаряча смакота змінювалася іншою, і в тому калейдоскопі смаків годі, особливо зараз, пригадати/визначити, що ж сподобалося найбільше. Якщо добре подумати, то безперечний лідером серед гарячих страв для нас з чоловіком була печінка, тушкована із... грушами! Щесь-мо такого не їли, це щось нове для нас. Смак фантастичний! (Булись-мо дуже раді, що цю печіночку розігрівали і подавали також на другий день, тобто на поправини).

Також хороша була смажена рибка, така жирненька, правда, назви не пригадую. Голубці на весіллі подавали, начинені не традиційним рисом з фаршем, а просто м’ясом – певно, знову ж таки, не модньо зараз готувати звичайні голубці на українські весілля (відстала я, бачу, тут від життя, у своїй канадській глушині, треба частіше на вітчизну приїжджати – то хто там наступний, заміж чи женитися?)

Словом, стіл на Катиному весіллі був – вища кляса!
Ну а солодка половина того стола – просто-таки музика! Симфонія! Мою ностальгію за українськими пляцками нарешті було начисто забуто – уже при одному погляді на ось цю розкладку. Пляцки! Перекладанці! Різних видів!

А також рогалики! Грибочки!

Вже не кажучи про очікування розрізання весільного торта в українському стилі, котрий я, як хресна мама, замовила своїй похресниці:

А хресний тато нареченої приніс, згідно із традицією, отакий-от гарнезний коровай:

Словом честі, ми з кумом не змовлялися, але якось так склалося, що і мій торт, і його коровай вийшли в одному стилі, прикрашені маками, волошками та ромашками. 
Дуже шикарний був і коровай від молодого:

Ну і ще раз, солодка краса із Катрусиного весілля, загальний вигляд:

Нє, таки робити вміють в Україні весільні забави, що там казати! 
То з чийого наступного весілля буду я писати „поему” про стіл та солодке? У принципі, кандидатуру/кандидатури так прикидаю, просто дата ще невідома...

Українські весільні короваї і торти: ням!

Нині в одного мого друга, який живе далеко в світах, день народження. Він мені постійно на мій день народження висилає електронну листівку – завжди з гарною музикою і з теплим, вдумливим текстом. А я така гнила стала шукати десь ті електронні відкриточки – колись тим бавилася, зараз облом... То я йому постійно висилаю фотки як не тортика, то ще якоїсь смакоти, а часом і пляшки українського “горючого” :) Цього року думаю – вже треба совість мати, а то кожного року висилаю ті „їстівні” фотки, хлоп точно подумає – ну таки ніякої фантазії, ні творчої уяви в кобіти, тобто в мене. Думаю, яку ж би то фотку йому вислати цього року? Квіточку? Таки нє, нащо мужику та квіточка? Ну а за тими електронними листівками все одно гнилюся лазити. Певно, треба буде потім пошукати якесь кумедне відео на Ютубі...
Але – ну що ви думаєте? – таки не втрималася і відкрила папку зі своєю колекцією всіляких „смачних” фотографій. І виявила, що в мене вже підзбиралося трохи нових фоток весільних короваїв і тортиків – з часу, коли я тут писала про українські весільні короваї.
Думаю, мушу спочатку з вами поділитися тим, що маю – друг почекає :)
Перша фотка – весільний коровай зі Львова, у стилістиці весільного торта, з іграшковими молодим і молодою на вершечку:

Дуже хороша ідея! Мені особисто подобається, а вам?
Наступне диво, тобто дива українського пекарського мистецтва – два короваї з весілля у Івано-Франківську:

Суперова композиція цієї фотографії – і короваї гарно сфокусовано, і букети двох старостів, які ті короваї тримають.
А от наступний коровай – з українського весілля в діаспорі:

Діаспорники – вони дуже люблять дотримуватися традицій. Це не перший діаспорний весільний коровай, декорований пташками, який я бачила.
Ну і то все наразі, що в мене є нового з короваїв.
Далі переходимо до весільних тортиків. Ням-ням-ням! Вже хочу шматочок!
Але перед тим, як показати вам фотки, хочу ще додати, що красиво оформлений торт у кілька поверхів – це взагалі-то щось порівняно нове на українському весіллі. Коровай – ось це традиційне, переходить зі століття у століття і донині. А от торт... Пригадую у далеких 1970-х, часи мого раннього дитинства, на весілля, особливо в селах, таки тортів не пекли. Пекли, звичайно, короваї, ну і традиційне солодке - розмаїті тістечка, перекладанці, горішки, грибочки, кошички, і то все добро викладали териконами на кльошах – як це роблять і зараз. (При слові „кльош” в мене завжди слинка тече). А от тортів таки не пекли. Торти деякі гості самі приносили. То був традиційний „подарунковий набір”, як йшлося на весілля в 1970-80-х, - конверт з грошима, пляшка і тортик, здебільшого магазинний. Правда, тоді магазинні торти були такі, що зараз і не кожна господиня спече – не тому, що не вміє, а тому, що зараз інгредієнти вже далеко не ті, не з натуральним смаком, як у 1970-х, а дуже часто напхані всілякою хімією :( Якщо хтось з покоління 1970-80-х мене зараз читає, то пам”ятає, яка тоді була кондитерська смакота на прилавках – торти „Гілка”, „Слойоний”, „Празький”... Добре, не буду далі, а то в мене (а може і у вас) почне розвиватися „шлункова ностальгія”.
Менше з тим, повертаємося у день сьогоднішній. А день сьогоднішній нам пропонує... Вау, як кажуть англомовні! Подивіться на ОСЬ ЦЕЙ – вишиваний! – тортик:

Ну, таки не буквально ниткою і голкою вишитий, а кремами і шоколадною помадкою, але – вишитий! Таку супер-ідею весільного торта придумали знову ж таки діаспорні (із США) кондитери. Не знаю, може, де і в Україні „вишивані” торти роблять – принаймні я не бачила. А якщо не роблять, то можете „позичити” ідею з фотки, дорогі господині – самі бачите, вона того варта і всім свідомим українцям за столом сподобається на 100 відсотків!
А от наступний тортик – два симпатичних сердечка – зроблений вже в Україні, для українсько-німецького весілля. Також дуже гарна ідея, дивіться самі:

Ну і нарешті це кремово-трояндове диво – із весілля тернопільських політиків Галини та Михайла Ратушняків:

Весілля Галини та Михайла було у листопаді 2007 року. З того часу немало води стекло, у подружжя вже дві чарівні донечки підростає, але весільні спогади назавжди у їхніх серцях, а також на фото, на відео та у пам”яті їхніх гостей. А там було що пам”ятати і чим насолоджуватися – весілля організували повністю в українському стилі, включно із вбраннями нареченої, нареченого та їхніх гостей, з виступами танцювальних колективів, оперної „зірки” і т.д. Ну і також у кулінарних витворах, як от їхні розкішні коровай і торт.
Ням-ням!.. Хочу на весілля!!! Женіться чи виходьте заміж вже нарешті, хтось з вас...