Український весільний стіл – забава аж до рання!

Осінь – пора бараболі і весіль. Ну, бараболю викопається, так чи інакше; нині давайте трохи побалакаємо про весільний стіл – затягнула я щось з тою балачкою, ще відколи було весілля моєї дорогої похресниці Катрусі, а було воно влітку цього року.

Отож, як то традиційно обговорюють між собою кумасі після кожнісінького весілля – що і з чим подавали, як сервірували, а яке солодке, і т.д. і т.п.

Відгуляли ми весілля у гарнезному ресторані „На дубах” за Тернополем. Готувати, сервірувати і подавати там уміють, що факт, то факт.

Ось такий був загальний вигляд закусочного стола, або, як галичани кажуть, першого стола:

А тепер трохи крупних планів. Фарширована риба заслуговувала найвищої похвали. Мій чоловік-канадієць самотужки з’їв мало не половину тої рибини – така була добра. Правда, сє стримав вчасно, жеби не з’їсти всю. Я йому нагадала, мовляв, якщо ти пригадуєш, чоловіче, українські весілля, на яких побував, у тому числі і своє власне, яке відбувалося в Україні, то цей закусочний стіл – тільки преамбула до весільних наїдків, так шо лиши місце і зачекай, зараз як почнуть носити горєче... Кажу ж, стримавсє, але все’дно, з сумом косував на ту рибину, шо не годен з’їсти всю, або, ще гірше, не взєти її з собою за окeaн J :

І взагалі, рибна частина стола була представлена дуже і дуже гідно. Мені особисто сподобалась нарізка рибин холодного копчення, прикрашена вареними перепелиними яйцями, які до того ж були вмочені в буряковий сік – для кольору, а зверху тих яєчок, була, здається, печінка тріски чи щось інше, з розряду рибних смаколиків, вже й не пригадаю, але смакувало то все разом – суперово!

Була і традиційна м’ясна нарізка – ну як без неї на українському весіллі?

Канапочки були двох видів – із заварного тіста, шинка, сир з маслом та свіжий огірочок всередині, ну і канапки з ікрою – знову ж таки, як без них на весіллі?

Щодо салатів, то я, котра сподівалася традиційних олів’є чи оселедця під „шубою”, таки трохи відстала від життя – замість них зараз ресторани і весільні господині виробляють усілякі нові хитромудрі салати, годі запам’ятати назви і складники. На весіллі у Катрусі мені особливо сподобався один салатик, з морепродуктів. А чоловік мій „підсів” на мариновані овочі (вони справа на фото), особливо корейську моркву:

А от коли почали розносити гарячі страви, тут я трохи дала маху – не розібравшись, що й до чого, почала їсти смачнющі гарячі пиріжки з листкового тіста, із м’ясною начинкою. Поняття не мала, що ті пиріжки призначені для споживання разом із питним борщиком, що його згодом принесли у горнятках. Ну але нічо, борщик був смачнезний навіть сам по собі, без пиріжків – один із найкращих борщиків, які я коли-небудь їла/пила на весіллях і взагалі на забавах.

А далі – пішло-поїхало, одна гаряча смакота змінювалася іншою, і в тому калейдоскопі смаків годі, особливо зараз, пригадати/визначити, що ж сподобалося найбільше. Якщо добре подумати, то безперечний лідером серед гарячих страв для нас з чоловіком була печінка, тушкована із... грушами! Щесь-мо такого не їли, це щось нове для нас. Смак фантастичний! (Булись-мо дуже раді, що цю печіночку розігрівали і подавали також на другий день, тобто на поправини).

Також хороша була смажена рибка, така жирненька, правда, назви не пригадую. Голубці на весіллі подавали, начинені не традиційним рисом з фаршем, а просто м’ясом – певно, знову ж таки, не модньо зараз готувати звичайні голубці на українські весілля (відстала я, бачу, тут від життя, у своїй канадській глушині, треба частіше на вітчизну приїжджати – то хто там наступний, заміж чи женитися?)

Словом, стіл на Катиному весіллі був – вища кляса!
Ну а солодка половина того стола – просто-таки музика! Симфонія! Мою ностальгію за українськими пляцками нарешті було начисто забуто – уже при одному погляді на ось цю розкладку. Пляцки! Перекладанці! Різних видів!

А також рогалики! Грибочки!

Вже не кажучи про очікування розрізання весільного торта в українському стилі, котрий я, як хресна мама, замовила своїй похресниці:

А хресний тато нареченої приніс, згідно із традицією, отакий-от гарнезний коровай:

Словом честі, ми з кумом не змовлялися, але якось так склалося, що і мій торт, і його коровай вийшли в одному стилі, прикрашені маками, волошками та ромашками. 
Дуже шикарний був і коровай від молодого:

Ну і ще раз, солодка краса із Катрусиного весілля, загальний вигляд:

Нє, таки робити вміють в Україні весільні забави, що там казати! 
То з чийого наступного весілля буду я писати „поему” про стіл та солодке? У принципі, кандидатуру/кандидатури так прикидаю, просто дата ще невідома...