Професійна музика на вашому весіллі – Orchestra Vito зі Львова

Знайшла хорошу і дуже професійну музику на весілля – Orchestra Vito зі Львова. Що вже професійну то професійну: у складі Orchestra Vito – випускники музичних вищих навчальних закладів, переможці міжнародних конкурсів, учасники багатьох відомих колективів України. З 2007-го, власне, організувалися у Orchestra Vito. Виступають із популярними українськими виконавцями, зокрема широко знана їх співпраця із співаком Павло Табаковим.

Словом, як бачите самі - професіонали. Ну але якщо ви можете собі дозволити весілля вищого класу, то вам – саме до цих хлопців. Ото шкварять! Мені особисто дуже подобається чардаш Монті у їхньому виконанні

кантрі-полька „Ой там на горі”

і оце динамічне румунське награння

А взагалі-то музиканти можуть вам заграти все, чого душа забажає. І також можуть виїхати до вас будь-яким складом, який ви забажаєте – хоч тріо, хоч дует, хоч квартет. Можливо також просто замовити окремий музичний номер (номери) у їхньому виконанні на вашому весіллі.

Координати, як зв’язатися із Orchestra Vito, є на кожному відео, яке ви переглянули вище. Гарної і якісної музики вам на вашому весіллі!

„Розкажи мені, розкажи, любиш ти чи ні...”

 Хтось із відомих сказав, що авторська пісня стає народною (читай – загальнопопулярною) тоді, коли її заспіває п’яний або дитина. Ну, я б додала, зважаючи на тематику мого ресурсу – коли цю пісню заспівають за столом на весіллі. Або коли її безперестанку гратимуть весільні музики.

Так сталося з багатьма українськими піснями, ось кілька, що спали на думку – „Сильний вітер”, „Канни зів’яли” та багато-багато інших.

Серед них – і відома пісня волинянина Олександра Богачука „Тиша навкруги”, яку заспівало наприкінці 1970-х тріо Мареничів і яка стала шалено популярною відтоді і ще досі є такою. Її співали і співають за столом на українських весіллях, її грають весільні музиканти – ця чудова лірична мелодія якнайкраще надається до повільного танцю.

Порившись на Ютубі, я знайшла унікальне виконання „Тиші навкруги” ще молодими Мареничами. Пропоную і вам насолодитися красою українського слова та мелодії у цій пісні і неперевершеним співом легендарного українського тріо:

Ну а хто призабув чи взагалі не знає, особливо із юного покоління, слів „Тиші навкруги”, то ось вони:

Тиша навкруги,

Сплять в росі луги.

Тільки ти і я,

І ясна зоря.

Приспів:

Розкажи мені,

Любиш ти чи ні?

І в очах сія:

„Я навік твоя!”

Скільки я пройшов,

А тебе знайшов.

У своїх краях,

Ластівко моя.

Приспів.

Згасла вже зоря,

Пісня солов’я,

Лиш любов сія –

І твоя, й моя.

Приспів.

Цікаве прочитання „Тиші навкруги” я знайшла у канадців. Канадські співачки українського походження Тереза Сокирка і Карісса Клопущак дуже гарно, лірично та оригінально заспівали „Тишу....” дуетом на святкуванні Українських днів у канадському парламенті в Оттаві:

Правда, як ви, певно, помітили, канадські дівчата трохи видозмінили текст пісні, причому дуже гарно і смислово вмотивовано, оскільки українки Тереза і Карісса народилися, власне, у цьому „чужім краю”:

Скільки я пройшла,

А тебе знайшла.

У чужім краю

Тебе кохаю.

Ну в мене особисто цей куплет викликав асоціації із власним особистим життям, а також кількох моїх хороших колєжанок, котрі, як і я, знайшли своїх суджених не в Україні, а, як Тереза з Каріссою співають, „у чужім краю”. I кожна з нас, відповідно, має дуже багато спогадів про те, „скільки я пройшла”, поки „тебе знайшла” :) Так що моє персональне велике „Дякую!” Терезі і Каріссі за таку чудову обробку цієї душевної української пісні!

Повертаючись же до пісні у контексті весільної тематики, я там, до тих двох вищенаведених критеріїв, коли авторська пісня стає народною (коли її заспіває п’яний або дитина), додала б ще один – коли народ напише свої слова на мелодію відомої пісні. Ну, зазвичай ці слова із народу бувають батярсько-сороміцькими. Не обминула ця чаша популярності і „Тишу навкруги”. Пригадую з дитинства „весільну обробку” „Тиші...”:

Тиша навкруги,

Сплять всі пияки,

Лиш один пияк

Не засне ніяк.

Приспів:

Розкажи мені,

Випив ти чи ні.

І в очах сія –

Ще би випив я.

Далі слів не пам’ятаю, але все було ось приблизно в такому дусі. Мушу сказати, що, порівняно з тим, що сьогодні грають і співають на весіллях, „пияцький” текст „Тиші...” можна вважати безневинною інтерпретацією :)

“Сильний вітер” – весільна пісня, знайома з дитинства

Так приємно було знайти на Ютубі цю весільну пісню, знайому з дитинства! „Сильний вітер”!

„Цьоцю, скажіть, котра година?”

Ну ось, іще один відомий галицький весільний хіт крутиться мені в голові – „Цьоцю, скажіть, котра година?”. Що в таких випадках завжди роблю? Відкриваю Ютуб і шукаю. Знайшла. Щось зо дві чи зо три версії – всього-навсього. Хлопці, весільні музики, що ж ви так? Це ж така гарна, дотепна та енергійна весільна пісня, чому ж не викладаєте на Ютуб? Ваші потенційні клієнти до вас би в черзі стояли, щоб заграти у них на весіллю.

Я особисто собі найбільше вподобала ось цю версію – у виконанні канадського гурту „Бурлаки”. Насолоджуйтесь і ви:

Чудове виконання, правда? Мені також казали, що цю пісню чарівно співає гурт „Настасівські музики” з Тернопільщини. Не чула особисто, але, кажу ж – хлопці, ау! Викладіть на Ютуб! Народ вимагає!

„Файдулі-файдулі-фай!” – порівняльний аналіз

Але я і втяла у заголовку – самій смішно стало! Це я про „порівняльний аналіз”. Із „Файдулі-файдулі-фай!” все нормально; це одна із моїх улюблених весільних пісень. Я просто хотіла вам розказати, а, може, вам і самим про це давно відомо, що „Файдулі-файдулі-фай!” існує в кількох версіях слов’янського фольклору. Оце вам українська версія:

А це – польська:

А це – словацька:

Котра версія вам більше подобається, вже порівняйте самі. Якщо бажаєте, можете висловити свої враження у коментарях.
Мені особисто подобається та, котрої нема на Ютубі – польсько-львівська (трохи інша, аніж співає група "Львівське ретро"). Але ж там і слова! Але ж і з перцем! Може, хтось з вас також знає цю версію, але то така, що на сайті чи блозі не опублікуєш – надто багато трикрапок доведеться ставити :) Тим не менше – люблю мелодію цієї пісні несамовито! А слова... Хто би там турбувався про слова після ...надцятої весільної чарки, коли „коні п’яні, хлопці запряжоні”?

Ще трохи весільних мелодій – у виконанні українських канадців та американського гуцула

Люблю, ох і люблю я звуки весільного маршу – це означає, що весілля тільки починається, все нові і нові гості підходять, буде гарна забава! Ну і тут знайшла я на Ютубі дуже гарне виконання українського весільного маршу – грає група „Зірка” із Торонто (Канада). Оx і витинають хлопці з дівчатами! Насолоджуйтеся і ви передчуттям весільної забави, разом із музикантами „Зірки”:
А зараз – в’язанка гуцульських весільних мелодій. На акордеоні грає „американський гуцул” Шон Вільямс:
Трохи про цього „aмериканського гуцула”. Власне, так його „охрестила” прикарпатська преса. Шон приїхав в Україну три роки тому як доброволець Корпусу Миру, але й досі, уявіть собі, не може покинути Україну – настільки йому тут сподобалося. Викладає англійську в коледжі у Коломиї, навчився грати на цимбалах, сопілці, ну, на акордеоні він грає само собою. Більше того – хлопака став музикантом гуцульського ансамблю! На Коломийщині народ просто зачарований хлопцем (я уявляю, що там у дівчачому середовищі робиться :), тому що він усім серцем сприйняв українську культуру та традиції. А українською мовою Шон володіє майже що вільно.
Нє, ну все-таки, дивіться, що робиться... Приїхав хлопчина зі Штатів і за якихось три роки українською розмовляє чудово, навіть трохи з галицьким акцентом :) Також ще приїжджають до наших українських вузів вчитися, гм... якби то коректніше висловитися... чорняві хлопці з різних південних країн, і вони також освоюють українську за якісь лічені роки. А тоті „визволителі”, що сидять вже в Україні більше 70 років, так і не спроможуться слова сказати по-українськи. І не тому, що не можуть – принципово не хочуть вчити мову держави, де живуть! Тому й зло бере на таких, і тому й радіється за кожного іноземця, який з повагою ставиться до української культури.
Добре, буду закінчувати, а то моя розповідь про українську весільну музику у виконанні іноземців цілком перетвориться у промову-маніфест :) Краще вам викладу отут докладніше відео про Шона Вільямса, американського гуцула. Відео трохи довгеньке, але воно вартує, щоб передивитися:

Запальна українська музика з Канади – хочу на весіллє!

Північноамериканські весілля взагалі-то нудні – ну принаймні на мою думку. Але! Коли женяться українці, а особливо коли вони запрошують грати на весілля ОСЬ ТАКИХ музикантів, то назвати це весілля нудним язик зовсім не повертається. Зрештою, послухайте самі, ні, більше - зарядіться енергією від цих молодих музик та їхньої солістки Карісси Клопущак:
Ну що, як кажуть, підзарядили батареї? Я особисто, коли цю групу слухаю, то і підспівую, і пританцьовую, і душа рветься якщо не на весілля, то іншу забаву із такою запальною музикою. Не знаю, чи ці музиканти зараз взагалі-то грають на весіллях – вони останнім часом стали досить відомими в Канаді, і не тільки в україномовному середовищі. Можна так сказати, вибилися в зірки. Сама група із Саскатуна (провінція Саскачеван) і називається «Тут і Там». Учасники: Карісса Клопущак, Марк Клопущак, Матт Груза, Стів Кодак і Джон Дікінсон. Виступали на численних українських фестивалях по всій Канаді. Випустили кілька дисків. Словом, упевнено завойовують музичний простір у Північній Америці. Молодці! Рада за них!
 P.S. Тільки закінчила це писати і ще так по інерції лажу по ютубу, і що ви думаєте? Натрапляю на іншу українсько-канадську музичну сенсацію – групу з Торонто, яка зветься „Зірка”. Як ото медом мені на душу – „Бодай ся когут знудив”! Одна із моїх улюблених весільних пісень, і в якому суперовому виконанні! Вже відриваю чоловіка від лептопа і тягну вальсувати...

Файдулі-файдулі-фай!

Ну нарешті! Знайшла те, що шукала! Знайшла пісню, без якої не обходиться жодне львівське, та й взагалі галицьке весілля. Файдулі-файдулі-фай! А шо ви думали? Нині в мене гарний настрій на весь день, після цих львівських батярських пісеньок. Чого бажаю і вам і... дякую „Львівському ретро” за чарівний концерт!
Отже:
“Файдулі-файдулі...”

“Oй як файно мати жінку”

“Oй що ж я по Львову находився”

Забава аж до рання!

Коли я відкривала сторіночку “Українського весілля” на Фейсбуці, в графі „опис ресурсу” треба було щось написати. В мене на той час в голові нічого не крутилося, крім пісні номер один на всіх весіллях (принаймні, на мою думку) – „Забава аж до рання”. Ну я і написала в описі – „Гей, забава, забава аж до рання!.. Ну що тут можна ще додати про українське весілля?”.
А потім думаю, гм, як це так, що я на своєму ресурсі ще цієї пісеньки не виставила, щоб і ви, і я слухали і тішилися? Словом, заходжу на Ютуб і шукаю. Виявляється, не так вже легко і знайти. Бо перше, що я набрала у пошуку, було „гей, забава”. Ой, людоньки, що мені відкрилося!.. Йой!..
Набираю далі просто – „забава”. І знайшла пісню-таки! Правда, на кілька позицій внизу після „Забави” Малініна, але то вже таке. І що дуже цікаво, це відео – здається, єдина українська „Забава аж до рання” на Ютубі! Можете в таке повірити? Я нє. Тому й кажу – хлопці, українські весільні музиканти! Та візьміть на найближчому весіллі попросіть відеооператора, щоб вам вашу „Забаву” гарно зазняв – з танцюючими веселими гостями і рештою весільної обстановки. Далі завантажте вашу „Забаву” на Ютуб – це буде блискуча реклама вашому гуртові, аби до вас замовлень більше йшло на наступні весілля. От хто ліпше „Забаву” заграє-заспіває, до того і клієнтура потягнеться, от побачите.
Бо оцей юзер з Ютубу – Захарій (який, до речі, молодець – популяризує українську музику зі всіх сил. Горда за таких хлопців!) – зробив просто слайд-шоу. Гарне слайд-шоу, до речі, але хотілося б щось „живе” побачити під таку запальну пісню, яку я от, між іншим, слухаю вже енний раз, поки це пишу, ну і вам пропоную послухати-передивитися:

Як кажуть, коли вже пішла така гулянка, то виставляю вам ще і „Перелаз” Захарія:

Як бачите, хлопець таки молодець – виставив ще і слова пісні у відео, як часом хто не знає чи забувся. Хоча сумніваюся, що українці слова народних пісень забувають – в основному ні.
Це щось на зразок, як мені розповідала колєжанка зі Штатів. Купила вона кілька пакетиків насіння петрушки, кропу, огірочків та іншої городини в їхньому супермаркеті (нє, таки українську натуру не здолати – і в Америці без грядок не може), а потім сміється і розказує мені: „Уявляєш?! Тут в них на кожному пакетику детальна інструкція розписана, як то все висівати – на якій глибині, на якій відстані зернина від зернини... Покажи такий пакетик українцям, то на сміх би здійняли, бо який українець не знає, як кріп чи петрушку сіяти?”.
Так от і з піснями - як гарна забава і починають співати за столом, то і той, хто і слів не не знав, відразу їх згадує :) Ех, забава... (вже не буду того слова наостанок вживати, яке використовувала в Ютубівському пошуку, хоча, як кажуть, з пісні слів не викинеш, а з української – особливо :)
P.S. Думала – відкланяюся на нині, так куди ж, коли он ще одну „фірмову” весільну пісню знайшла у Захарія. Ну яке ж українське весілля без цієї пісні??? „Горіла сосна” - ось вона:

П’ять плюсів на користь гуцульського весілля

Як заграє дзвінко музика троїста,
Чути, що весілля від села до міста.
Чарівна сопілка, скрипка і цимбали
Так іще ніколи весело не грали!
І знову я цитую „Ватру” зразка 1980-х, і цей мотивчик крутиться мені в голові, бо мова піде нині про – гуцульське весілля! Гуцульське весілля як ідеальний варіант для українських молодят-екстремалів. Уточню: молодят, які не живуть у регіоні Карпат, але хотіли би провести цей незабутній день у їхньому житті якось по-особливому, не так, як усі - без традиційного кортежу уквітчаних „Мерседесів”, без сукні-„парашута” нареченої, без „лабухів з іоніками” (цитую Тернопільського Сірого), без 200 гостей, половину з яких наречена і наречений навіть і не знають...
Але... Оскільки в Україні батьки традиційно платять за весілля своїх дітей, то молодятам, які хочуть провести СВІЙ ПЕРШИЙ СІМЕЙНИЙ ДЕНЬ справді по-особливому, буде дуже важко „вламати” тата-маму на щось екстремальне, на зразок Карпат. Знаю, що навіть дуже-щиро-українсько-свідомі батьки зазвичай надають перевагу найближчому ресторану як місцю весільної забави для своїх дітей – кому треба, кажуть вони, ті зайві клопоти? Це ж скільки грошей тільки на бензин піде, якщо ти, наприклад, живеш у районі Києва, а щоб узгодити всі організаційні деталі (церква, загс, ресторан, меню, музики і т.д.), то треба не раз і не два попередньо пpокататися на місце майбутнього весілля (не все ж вирішується по телефону); плюс до того, це ж, крім їсти, пити і танцювати, весільним гостям треба ж десь і спати в тих Карпатах, а то також грошей коштує, та й якось не годиться гостям казати, щоб самі платили за свій нічліг...
Дорогі батьки! Все це робиться дуже просто: кардинально скорочується число весільних гостей, запрошується тільки дуже близьких родичів та друзів і за рахунок цього вивільняються кошти і на бензин, і на нічліг, і на все інше. Подумайте самі і спитайте своїх дітей, чи хочеться їм в їх особливий день почувати себе як на арені цирку серед 200 глядачів, половину з яких, повторюю, молодята навіть і не знають, а чи дихати вільно і комфортно, як удома, в оточенні 35-50 найближчих родичів і друзів, в унікальній обстановці гірського повітря, живописних краєвидів, АКУСТИЧНОЇ і АВТЕНТИЧНОЇ музики (не „іонік” і „Марджанджі”)...
Ну, а якщо молодята самі на себе заробляють і, що головне, готові самі платити за своє весілля, то їм і Бог велів самим вибирати і місце вінчання та забави, і весільний одяг, і музику, словом, зробити все так, як хочуть вони, а не як хочуть батьки. Бо одружуються все-таки молодята, а не їх мами і тати.
Отже, для молодят, бажаючих весільного екстріму – п”ять плюсів на користь гуцульського весілля.

Плюс перший: природа і краєвиди

Певно, нема такого українця, який би не був у Карпатах і не бачив на власні очі, які там розкішні краєвиди, і не дихав цілющим гірським повітрям, та все ж нагадаю, яка вона, краса Карпат, дивіться фото:

А тепер, дорогі молодята, уявіть собі ваші весільні фото і відео на фоні цієї краси. Уявили? Правда, це зовсім не те, що знимка з покладання квітів до пам”ятника :) ? Ну, хіба ви вже були би зовсім „діти міста” і інших весільних фоток, як на фоні міського трафіка, собі не уявляли, тут я вже нічим зарадити не можу.

Плюс другий: весільне вбрання в народному стилі

Плюс, як на мене, великий, особливо для любителів етнік-весіль. Ніяка біла сукня нареченої, ніякий парадовий костюм нареченого не можуть зрівнятися з багатством кольорів і красою гуцульського весільного вбрання, дивіться фотки:

Смереки, гірський потік, розкішне вишиття і кокетливий погляд нареченої... Оце я розумію – весільна знимка! Чомусь не можу уявити собі ці самі кадри з нареченою у традиційній весільній сукні: там, певно, біла спідниця-„парашут” би пів-гори закрила :) Н-да, пишним спідницям таки місце у каретах. Ну а вишиванкам, як бачите, на перелазі :) Відгомін віків. Традиція.

Плюс третій: весільний транспорт – коні!

До загсу чи до церкви на „Мерседесі” – це добре. А на конях – краще! На мою думку, принаймні. Знову ж таки: вражень, романтики та екстріму на 200 процентів більше. Фото і відео також устократ, а то й більше, цікавіші і мальовничіші, аніж кадри з кортежу весільних легківок.
Не сиділи ніколи на конях? Причин переживати нема. Завжди хтось підстрахує, як от молодят на цьому фото:

Плюс четвертий: унікальна дерев”яна архітектура церков, приватних садиб, ресторанів та кафе

Про красу дерев”яних храмів Карпат вже казано-переказано, писано-переписано, та що писати і казати, якщо ви самі, певно, були і бачили ту красу на власні очі. У Ворохті були? Там є чудова дерев”яна греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці (на фото):

А у Яремчі – церква Святого Іллі. Гляньте-но, яка розкішна дерев”яна оздоба усередині храму!

Дерев”яна архітектура взагалі типова для Карпат і, крім вінчання в такому неповторному храмі, ви також можете замовити свою весільну забаву у дерев”яному ресторані-колибі, яким несть числа у карпатському регіоні. Причому ціни там значно менші, аніж у аналогічному ресторані чи кафе українського стилю у столиці. Правда, ресторан „Гуцульщина” у Яремчі (на фото)

таки трохи на рівні столичних цін, і воно й не дивно, чому: він є своєрідною візитною карткою гуцульського краю, там обідала і вечеряла маса знаменитостей, серед яких такі відомі імені, як Віктор Ющенко та Жерар Депардьє.
Ну а для шлюбної ночі молодятам, думаю, абсолютно підійшла б така симпатична дерев”яна кімната з дерев”яним ліжком ручної різьби, вкритим пухнастим гуцульським ліжником. А традиційні пелюстки троянд можна порозкидати по території кімнати, як кажуть, за бажанням трудящих :) Хоча, як на мене, вони тут і непотрібні, кімната виглядає досить спокусливо і без них.

Ця фотка – тільки з одної садиби „Карпатські роси”, що у Верховині на Івано-Франківщині, але на цьому сайті – десятки інших, не менш привабливих за ціною і за обстановкою, приватних садиб, пансіонів та готелів. Багато з них відразу з ресторанами, так що можете замовити забаву і поселення гостей в одній і ті же садибі чи пансіоні.
Забула сказати про ще один варіант проведення шлюбної ночі – попроситися до котрогось газди на стрих на сіно :) Ну, це вже для дуже екстремалів, думаю :) Хоча молодята, які через таке пройшли, зізнавалися, що було дуже романтично, най сі сховає готель :)

Плюс п”ятий: гуцульські звичаї, запальна музика і танці

От такої забави, як на гуцульському весіллі, ви таки точно не будете мати на традиційному міському весіллі, хай там навіть буде і найкращий тамада, і мікрофони у музикантів не фонять... У горах Карпатах троїстим музикам мікрофонів і не сильно тра, бо в них музика акустична, автентична, не підсилена усілякими там електроефектами. Жартую, звичайно, мають вони і мікрофони, і все, що треба, якщо весільна забава більша, так чоловік на 100 з чимось. Ну а якщо невеличке, камерне весілля на 35-50 осіб, то тих підсилювачів і справді не дуже-то і треба, народ і так забавлятися буде. А забавлятися у Карпатах що вміють, то вміють! Таких танців, як на Гуцульщині, нема більше ніде по всій Україні. От як цей, „Аркан”, суто чоловічий танець:

Таке враження, що танцює професійний ансамбль, правда? Нічого подібного, звичайні місцеві хлопці. Просто вони танцюють це з ДИТИНСТВА, на кожному весіллі у селі, з діда-прадіда, покоління за поколінням, і нащо, питається, якогось там балетмейстера-постановника?
Або гляньте-но на цей танець на весіллі у Карпатах, зветься „Гуцулка”. Скільки там вогню та енергії!

Говорячи про традиційні весільні звичаї та обряди у Карпатах, вони також неповторні та унікальні і відрізняються від негірських весільних обрядів. Наприклад, на Поділлі молодята почергово кусають хлібину. За традицією, хто відкусить більший шматок, той буде керувати у сім”ї.
У Карпатах для подібного ритуалу печуть не просто хлібину, а калач з діркою. Спочатку молодята повинні разом подивитися у дірку калача. За повір”ям, їм має показатися, скільки у них буде діточок :) Ну а далі наречений з нареченою не кусають, а розривають калач, кожне до себе, аби знати, хто ж буде главою у їхній сім”ї. Все просто - кому дістанеться більший шматок, той (чи та) і головуватиме в родині. Дивіться цей звичай на фотo знаної українсько-американської фотомисткині Тані Д'Авіньйон:

Веселої всім весільної забави у Карпатах, а молодятам традиційне - гірко!!!!!!!