17 червня 2015

Жіноча емансипація в українській еміграції - трохи історії

Пан і пані розмовляють

Натрапила на цей текст абсолютно випадково. Діаспорна газета "Свобода", 1940-й рік. Автор на ймення Фліс розмірковує про молодих неодружених українок в американській еміграції і про нові звичаї, яких вони "набираються" від місцевих дівчат. Тобто, ходять з хлопцями допізна, не люблять, коли батьки їх контролюють, і т.д. Фактично, ця стаття - це щось на зразок поради батькам, як діяти у ситуації, коли їхні доньки "відбиваються від рук", у тодішньому українському розумінні :) Прочитайте і порівняйте із сьогоденням. Стаття називається "Дорослі дівчата". Правопис автора і тогочасної мови збережено.

Дорослі дівчата

Багато родин мають чимало клопотів, коли їх дівчата виростуть і почнуть сходитися з хлопцями на умовлених стрічах. Це буває в родинах, що від віків живуть в Америці, а ще більше серед нових імігрантів. Дівчата люблять прибратись, причепуритись і перебувати пізно ночами з хлопцями, котрими захоплюються, коли їх родичі часто противні тому. Загляньмо спокійно в те положення і попробуймо зрозуміти причини того.
Сто років тому жінки і дівчата перебували вдома більшу частину свого часу. Тільки дуже мале число з них виконувало іншу працю, таку, як учительки, піклуванки хворих, тощо. Нині подибуємо жінок при багатьох роботах, де сто років тому працювали самі мужчини. Коли жінка працює і заробляє гроші, то цілком природньо, що вона бажає бути більш незалежна. Праця і гроші відчинили їм очі на багато річей. Що більше, хатня праця тепер є багато лекша, як була колись. Теперішні печі, ледівні та інші вигоди (хто має за що їх набути) дали жінкам більше вільного часу для розривок та пізнання світу. Бачачи ширший світ кругом себе, дівчата теж вимагають для себе певної незалежности.
Коли змінюються ідеї, то одні люди люблять нове, другі старе, а інші знов частини одного і другого. Особливо коли молоді люди люблять глядіти за новими ідеями, то часто їх родичі ідуть старим шляхом. Тут власне дівчата можуть змагати до широкої незалежности, а родичі хочуть задержати контролю над ними. Що тоді може статись?
В однім відомім випадку бувало так, що дівчина пізналась з хлопцем біля крамниці харчевих товарів. Вона сподобала собі його і почала з ним ходити, як це буває між американськими дівчатами. Але в тім краю, звідки прибули її родичі, хлопці могли стрічатись з дівчатами тільки в їх домі, а виходити разом у товаристві старшої особи. З того повстали гострі суперечки. Доводилось до того, що дівчата стрічались зі своїм милим секретно, так як інші в подібних випадках поступають. Вона це тримала в тайні, бо батько грозив її і хлопцеві побоями. В кінці молодята покинули дім і подружилися без відома своїх родичів.
Одначе за короткий час дівчина пізнала, що її муж не був тим, за якого вона його мала. Бували між ними сварні та обоє почувалися нещасливими. Пізніше їх маленький синок теж сумував через їхні сварні.
Ця дівчина поспішилася із замужжям більше тому, щоб вирватися зпід контролі родичів, ніж з любови до хлопця. Звісно, що подружжя це дуже серіозна і поважна справа, щоб нею легковажити. Але поведінка її родичів привела її до такого стану. Якби вона була ходила теж і з іншими хлопцями, то була б їх краще пізнала. Не можна вимагати від дівчини, щоб вона вміла варити і виконувати іншу хатню працю без достаточного досвіду. Чи можна сподіватись від неї здорової думки про хлопців, коли вона не мала нагоди їх пізнати, хоч це вимагало гарної одежі, перебування поза домом пізною ніччю, тощо?
Давати поради дочкам і розказувати їм, як то виховують у старім краю, до нічого тут не доводить. Важним є, щоб їх розуміти такими, якими вони є і якими бажають бути в Америці. Коли вони мають нахил до науки, праці, стрічі з хлопцями, або чого іншого, як американські дівчата, і мають привязання до того, то чому не поговорити з ними про те. Коли це не поможе, то є місця, де можна дістати добру пораду. Ваші діти заслуговують на найкращу думку, яку лиш можете їм дати.
Газета "Свобода", США, 1940-й рік


16 червня 2015

Видовищність українських весіль: тренди 21-го століття

У 20-му столітті (а закінчилося воно якихось років 15 тому) видовищність українських весіль забезпечувалась головно обрядами, співами і танцями. Ну ще часом "запорожці" "під браму" приходили, а особливо коли зав'язувалася бійка із метанням голубців зі стола включно (у одному із навколишніх сіл, де я виростала, пам'ятаю, таке було), то мали гості і "підвесільні" присутні ще одне "видовище".
Зараз, у 21-му сторіччі, яких тільки видовищ не мають гості на весіллі (ой, не питайте батьків наречених, кіко ті видовища коштують!) - феєрверки, запрошені співаки, співачки та гурти зіркових масштабів (розмір "звізд" залежить від розмірів батьківських гаманців), струнні квартети, що грають при входах у рагси, духові оркестри, що грають на виходах з рагсів, вогняні видовища, чи, як то їх називають на агліцкий манєр, фаєр-шоу, ансамблі народних танців, ансамблі танців живота, професійні гумористи, актори, гумористичні гурти - та всього не злічити.
Та що там буду казати - сама "грішна" :) На наше з чоловіком весілля ми запросили професійний гурт фольклорних музик, котрі відіграли все весілля, від і до, як кажуть - на славу: із танцями, співами, іграми, музикуванням, тамадуванням і пильним дотриманням всіх народних обрядів.
У кількох із наших друзів весілля також були гарнезно-видовищні - за рахунок запрошених виконавців. Наприклад, на весіллі минулого літа у Тернополі (одружувалася донька моєї найкращої подруги) ми разом з іншими гостями насолоджувалися чудовими номерами вогняного шоу від театру НІКАЛЕКС. Ділюся із вами, бо видовище було справді прекрасне і варте перегляду:

А позаминулого літа, тобто у червні 2013-го, у тому ж Тернополі виходила заміж моя дорога похресниця Катруся, про що я вже тут розповідала. Так от, на Катрусиному весіллі, оскільки вона дівчина творча і артистична, було таки багатенько запрошених "зірочок", і з-поміж них - танцюристки із студії "Перлина". Річ у тім, що Катя свого часу також була учасницею цього колективу, тож дівчата-танцівниці вирішили таким чином зробити їй дарунок, відтанцювавши кілька запаморочливих танців живота. Ось як це було:

Гарних вам весіль і щоб було що згадати!

12 травня 2015

Найкращі фотоспогади про торг за наречену

Я тут вже розповідала про український обряд торгівлі за наречену, порівнювала його із традиціями в інших народів (так, в інших народів також таке є) і публікувала, як на мене, найкраще і найдотепніше відео торгівлі за наречену, зі Львівщини.
А нині хочу представити вам найкращі фото торгівлі за наречену, з усіх фото такого роду, які я колись бачила. Весілля було у славному місті Тернополі, а знимкував дуже талановитий фотограф Андрій Брик. Ще не так давно фотографування для нього було просто хобі, а тепер, бачу, переростає у щось більше. Ось його фейсбук-сторінка, можете познайомитися ближче із Андрієвими фотознімками, ну а також, якщо сподобалися, не встидайтеся контактувати, домовляйтеся про свою фотозйомку, правда, за умови, якщо Андрій матиме на то час і відповідний настрій, оскільки, кажу ж, фотографує наразі чисто із натхнення.
Повертаючись же до фотографій торгівлі за наречену, то, кажу ж, іще не бачила, на жодному весіллі, де тільки не була, шоб фотограф так гарно передав настрій, експресію та динаміку того традиційного народного обряду. Зрештою, подивіться самі і оцініть.
Дружби торгуються завзято:
Торг за наречену на українському весіллі
Не здаються:
Торгівля за наречену на українському весіллі
Консенсусу, судячи з усього, досягнено - наречену "купили", обмивають з дружками "гешефт":
Торгуються за наречену на українському весіллі
А тепер подивіться, за яку красуню торгувалися - фото вже моє:
Красуня - українська наречена
Це було надзвичайно гарне весілля! Виходила заміж дуже дорога мені дитина - донька найкращої колєжанки, тож бажаю молодятам щасливого подружнього життя від усієї душі - ще і ще раз!
А також многая літа фотографу - чудова робота!


09 травня 2015

Коровай як торт

Коровай як торт
Нове у короваєпеченні української весільної індустрії - коли коровай виглядає як торт. Тобто, коли він весь покритий спеціальною кондитерською мастикою і виробами із неї - квітами, фігурками і т.д. (також порівняно нове в українській кондитерській справі). Виглядає дуже красиво! От як на короваях на весіллі доньки моєї найкращої подруги - обидва короваї, і з боку молодого, і з боку молодої були прикрашені геть чисто як торти, див. фотки:
Коровай як торт на українському весіллі
Сучасні українські короваї виглядають як торти
Самих же тортів на весіллі не було, а був фуршетний стіл із солодким і фруктами:
Солодкі столи на українському весіллі
Ну і відповідно, того солодкого додому дали, і хороший шмат короваю, звичайно. Все було смачнюще! Ще раз - многая літа молодятам, хоча то скоро буде вже і рік з часу їхнього весілля.
Єдина заувага до майбутніх старостів, хто буде замовляти такі короваї-"торти" молодятам (оскільки турбуватися про весільні короваї - традиційно справа старостів). Наголошуйте кондитеру, котрий прикрашатиме ваш коровай, аби ту мастику зробив досить сильною, у смислі, щоб вона не поповзла шматками до кінця весілля, бо таке буває.
О, ну і ще я відкрила для себе, що навіть таке безневинне заняття, як декорування весільних короваїв, є предметом дискусій - де б ви думали? - у колах господинь української діаспори старшого покоління. Я читала відгуки, де не те що усілякі новомодні кондитерські декорації короваїв категорично не сприймаються, а не сприймається навіть те, що у сучасній Україні короваї роблять у кілька поверхів, як торти. Людоньки! Та дво-триповерхові короваї у сучасній Україні я пам'ятаю ще з 1970-х років! Хоча і не сперечаюсь з тим, що, скажімо, сто-двісті років тому український весільний коровай складався строго з одної хлібини і був прикрашений виробами з тіста - весільними шишечками, колосками, голубами і т.д. Так, це традиційний зразок і за бажанням молодят сучасні пекарі можуть виконати і такий. Водночас, на моє щире переконання, сучасні новації мають абсолютне право на існування. Більше того - я особисто рада, що українське кондитерське мистецтво не стоїть на місці, а йде вперед, шукає щось нове. Так шо, дорогі молодята, їхні батьки та старости, не слухайте нікого, а робіть такий вибір, який вам особисто більше до душі, чи це буде традиційний, чи сучасний...

30 квітня 2014

Сага про букет нареченої

Букет нареченої із шишок
Якщо це букет нареченої, то незаміжній дівчині, у котру він буде летіти у кінці весілля, бігме, не позаздриш :) Фотка взята з безкраїх просторів інету, тому не знаю, на чиій забаві були (чи не були) такі пригоди :)
Правда, на моєму власному весіллі ситуація склалася мало що не схожа. Мені зробили такий гарнезний букет, з усіма можливими дарами українського городу і садка. Були там і троянди, і яблука:
Весільний букет з троянд і яблук
Букет злапала моя похресниця, ось вона, на знимці:
Незаміжня дівчина упіймала букет нареченої на весіллі
Богу дякувати, ніхто не вбився і не травмувався, тобто ні одна незаміжня дівчина не постраждала, ловлячи це диво - а воно таки важило десь з добре кільо, а може й більше.
На своєму ж весіллі моя похресниця, навпаки, вирішила кидати у неодружене дівоцтво бутафорського, легенького букета із штучних квітів (виявляється, так тепер часто практикують), а свій букет нареченої залишила собі на згадку. Хм, я б і сама, певно, залишила, таку красу! (на фото внизу)
Букет нареченої, півонії і троянди
Та менше з тим. Веду до того, що піст закінчився, Великдень відсвяткували, а це означає, що в Україні починається пора весіль! Гарної забави і щасливого сімейного життя усім, хто збирається одружуватися цього сезону!

26 січня 2014

Кохання у час революцій

Особисте життя не відміняється і в час революцій. Кохання – воно завжди кохання, і не питає, коли приходити, а коли зачекати.
Це фото Віктора Драчова, яке було зроблене на українських барикадах ще у грудні 2013-го, якнайкраще ілюструє вищесказане:
Кохання в епоху революцій, Україна
Наступна знимка – із фотосесії львівських молодят, також у час української революції, у січні 2014-го року:
Весілля на фоні барикад, Львів
Більше про революційні весілля у всьому світі – тут.
Усім молодятам, хто підтримує свою країну у такий непростий час – многая літа від „Українського весілля”!