Показ дописів із міткою західноукраїнське весілля. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою західноукраїнське весілля. Показати всі дописи

24 липня 2012

Весілля у Тернополі

Тернопіль… Ну дуже люблю це місто! Вважаю його найкращим для життя, з-поміж усіх міст України.
Також люблю суботи і неділі у Тернополі. Чому? Та тому, що у ці дні місто повниться щасливими людьми – нареченими та їхніми гостями. Весілля у Тернополі! Красиво до нестями! Як ось у цьому весільному відео з Тернополя. Чому я вибрала саме його, із сили-силенної весільних відео на Ютубі?
По-перше, тому, що тут дуже гарно відображено весь процес сучасного міського західноукраїнського весілля у, скажемо так, конспективному вигляді – майже що time-lapse: вдягають молоду; викуп молодої; батьківське благословення молодих; весільний кортеж їде до рагсу; реєстрація шлюбу в рагсі; фотосесія містом; вінчання у церкві; прибуття у ресторан; застілля і традиційне „Гірко!”; перший танець молодят; танці, танці, танці; знімання вельона і покривання хусткою молодої; перетанцьовування вельона із неодруженими дівчатами та хлопцями; і нарешті, кидання букета та підв’язки нареченої тим же неодруженим дівчатам та хлопцям. І це все майстерно вкладено оператором у всього трихвилинне з чимось відео! От що люблю! Нема затягнутих сцен!
Ну і, по-друге, чому ще мені подобається це відео, як і взагалі, весільні відео з Тернополя – та тому, що тут є, власне, Тернопіль! Центральний універмаг по дорозі весільного кортежу до рагсу; тернопільські фонтани; унікальне тернопільське озеро – у центрі міста; тернопільські парки; шикарні тернопільські квітники; Театральна площа з голубами – і нащо їхати в Рим чи Венецію, питається; краса тернопільських церков; затишок тернопільських ресторанів; ну і нарешті, щирість і гостинність тернополян.
Словом, насолоджуйтесь переглядом цього відео, як і я щойно! Насолоджуйтесь Тернополем!


22 липня 2012

Щире, безпосереднє, красиве, мальовниче сільське весілля - відео


Найкраще про це відео сказано у одному з коментарів до нього на Ютубі, від користувача Володимира Дима: “Одне з найкращих відео, які довелося мені бачити про весілля... Чому ? Тому, що воно відобразило типові сільські весілля того часу в Україні... У цих людей, мабуть, не було великих достатків, дорогих костюмів, крутих тачок, на яких зараз везуть молодих в ЗАГС (мабуть, ви помітили старенький "Москвич " )... Тісне приміщення, в якому зібралося, мабуть, все село... Але у фільмі видно їх безпосередність, щирість, вміння радіти і неприкриту скромність молодих”.
Я абсолютно погоджуюсь із цим коментарем і підписуюсь під кожним його словом! Маю також кілька своїх думок щодо цього гарного і щирого відео.
Хоча у фільмі не вказано назви населеного пункту, де відбувалося весілля, із багатьох моментів неважко здогадатися, що відбувалося все на Західній Україні – судячи із краєвидів, мови, вбрання, традицій, елементів застілля та забави. Мушу сказати, що у селі справді дуже добре збереглися традиції українського весілля другої половини двадцятого сторіччя. Саме так – 1970-1980-х років. Це весілля, що на відео, судячи із дати у кадрі, відбувалося у 1999-му році. Я добре пам’ятаю весілля цього часу в Україні і пригадую, що у 1999-му, наприклад, уже не модно було чіпляти нареченому на груди букет із довгою стрічкою; так само, як наприкінці 1990-х уже ніхто не прикрашав лялькою у білій сукні і вельоні капот машини. Власне, тому, кажу ще раз, настільки цінний для мене особисто перегляд цього відео, бо можу бачити село із дуже міцними весільними традиціями. До речі, цей же букет на грудях нареченого виглядає надзвичайно красиво із стрічками – сумно, що ця традиція більше не в моді. Крім того, дещо у образі нареченого і його дружбів я побачила вперше і припускаю, що це притаманне тільки цьому селу і цій місцевості, і – Господи, як же це гарно і зворушливо! Маю на увазі, розкішна зелень на нагрудних букетах хлопців, що сягає їм аж за плечі. І рушники чи то хустини, що виглядають молодому та дружбам із кишень піджаків.
Також гарна традиція збереглася в цьому селі, що дружки молодої одягнуті в українські строї, і то не стилізовані, а максимально наближені до автентичних, із цікавими головними уборами – такими собі „шапочками”-віночками із безліччю кольорових стрічок.
І взагалі, усе відео, як дуже влучно сказав коментатор вище, пронизане щирістю і безпосередністю, без усіх тих показних і напускних „понтів”, які, на жаль, так притаманні багатьом сучасним українським весіллям початку 21-го сторіччя...