Український весільний стіл – забава аж до рання!

Осінь – пора бараболі і весіль. Ну, бараболю викопається, так чи інакше; нині давайте трохи побалакаємо про весільний стіл – затягнула я щось з тою балачкою, ще відколи було весілля моєї дорогої похресниці Катрусі, а було воно влітку цього року.

Отож, як то традиційно обговорюють між собою кумасі після кожнісінького весілля – що і з чим подавали, як сервірували, а яке солодке, і т.д. і т.п.

Відгуляли ми весілля у гарнезному ресторані „На дубах” за Тернополем. Готувати, сервірувати і подавати там уміють, що факт, то факт.

Ось такий був загальний вигляд закусочного стола, або, як галичани кажуть, першого стола:

А тепер трохи крупних планів. Фарширована риба заслуговувала найвищої похвали. Мій чоловік-канадієць самотужки з’їв мало не половину тої рибини – така була добра. Правда, сє стримав вчасно, жеби не з’їсти всю. Я йому нагадала, мовляв, якщо ти пригадуєш, чоловіче, українські весілля, на яких побував, у тому числі і своє власне, яке відбувалося в Україні, то цей закусочний стіл – тільки преамбула до весільних наїдків, так шо лиши місце і зачекай, зараз як почнуть носити горєче... Кажу ж, стримавсє, але все’дно, з сумом косував на ту рибину, шо не годен з’їсти всю, або, ще гірше, не взєти її з собою за окeaн J :

І взагалі, рибна частина стола була представлена дуже і дуже гідно. Мені особисто сподобалась нарізка рибин холодного копчення, прикрашена вареними перепелиними яйцями, які до того ж були вмочені в буряковий сік – для кольору, а зверху тих яєчок, була, здається, печінка тріски чи щось інше, з розряду рибних смаколиків, вже й не пригадаю, але смакувало то все разом – суперово!

Була і традиційна м’ясна нарізка – ну як без неї на українському весіллі?

Канапочки були двох видів – із заварного тіста, шинка, сир з маслом та свіжий огірочок всередині, ну і канапки з ікрою – знову ж таки, як без них на весіллі?

Щодо салатів, то я, котра сподівалася традиційних олів’є чи оселедця під „шубою”, таки трохи відстала від життя – замість них зараз ресторани і весільні господині виробляють усілякі нові хитромудрі салати, годі запам’ятати назви і складники. На весіллі у Катрусі мені особливо сподобався один салатик, з морепродуктів. А чоловік мій „підсів” на мариновані овочі (вони справа на фото), особливо корейську моркву:

А от коли почали розносити гарячі страви, тут я трохи дала маху – не розібравшись, що й до чого, почала їсти смачнющі гарячі пиріжки з листкового тіста, із м’ясною начинкою. Поняття не мала, що ті пиріжки призначені для споживання разом із питним борщиком, що його згодом принесли у горнятках. Ну але нічо, борщик був смачнезний навіть сам по собі, без пиріжків – один із найкращих борщиків, які я коли-небудь їла/пила на весіллях і взагалі на забавах.

А далі – пішло-поїхало, одна гаряча смакота змінювалася іншою, і в тому калейдоскопі смаків годі, особливо зараз, пригадати/визначити, що ж сподобалося найбільше. Якщо добре подумати, то безперечний лідером серед гарячих страв для нас з чоловіком була печінка, тушкована із... грушами! Щесь-мо такого не їли, це щось нове для нас. Смак фантастичний! (Булись-мо дуже раді, що цю печіночку розігрівали і подавали також на другий день, тобто на поправини).

Також хороша була смажена рибка, така жирненька, правда, назви не пригадую. Голубці на весіллі подавали, начинені не традиційним рисом з фаршем, а просто м’ясом – певно, знову ж таки, не модньо зараз готувати звичайні голубці на українські весілля (відстала я, бачу, тут від життя, у своїй канадській глушині, треба частіше на вітчизну приїжджати – то хто там наступний, заміж чи женитися?)

Словом, стіл на Катиному весіллі був – вища кляса!
Ну а солодка половина того стола – просто-таки музика! Симфонія! Мою ностальгію за українськими пляцками нарешті було начисто забуто – уже при одному погляді на ось цю розкладку. Пляцки! Перекладанці! Різних видів!

А також рогалики! Грибочки!

Вже не кажучи про очікування розрізання весільного торта в українському стилі, котрий я, як хресна мама, замовила своїй похресниці:

А хресний тато нареченої приніс, згідно із традицією, отакий-от гарнезний коровай:

Словом честі, ми з кумом не змовлялися, але якось так склалося, що і мій торт, і його коровай вийшли в одному стилі, прикрашені маками, волошками та ромашками. 
Дуже шикарний був і коровай від молодого:

Ну і ще раз, солодка краса із Катрусиного весілля, загальний вигляд:

Нє, таки робити вміють в Україні весільні забави, що там казати! 
То з чийого наступного весілля буду я писати „поему” про стіл та солодке? У принципі, кандидатуру/кандидатури так прикидаю, просто дата ще невідома...

Весілля похресниці: зустрічаємо молодят!

Кілька попередніх історій цього ресурсу повідали вам про те, яким чудовим було весілля моєї похресниці Катрусі – починаючи з брами, тобто торгу за наречену; далі було вінчання; а нині хочу два словами сказати про те, як молодят зустрічали після шлюбу.

Забава відбувалася у гарнезному ресторані „На дубах”, що на околиці Тернополя, у Великих Гаях. Ось вестюбюль ресторану:

А тут – виграють цимбали, зустрічаючи маршем дорогих гостей:

Цимбали належать славному гурту „Візерунок” під орудою найвідомішого у тернопільських мистецьких колах гуцула Мирослава Бабчука – саме ці музики, а також знаний у місті музикант та співак Іван Виспінський – грали, співали та веселили гостей на весіллі Каті та Тараса.

Отже, гостям роздано рушники, і всі приготувалися зустріти молодят:

Ще мить, і молода пара зайде до зали. Мирослав Бабчук - із мікрофоном, щоб представити усім новостворену сім'ю:

Ну і нарешті – ось вони, Катруся і Тарас!

Гості вітають молодят, а тим часом нагорі, на другому поверсі ресторану усіх чекають такі ось щедро накриті українські столи:

А про столи (а також солодке, короваї) у нас буде окрема, дуже смачна розмова. Бігме, український весільний стіл заслуговує на гарну розповідь про нього!

Весілля похресниці: вінчання

Красу церемонії українського вінчання не передати словами. Так і було у день, коли поєднали руки і серця моя похресниця Катруся та її наречений Тарас – красиво! Дуже красиво!

Свято-Троїцький храм УПЦ у Тернополі – а саме там відбувалося вінчання - гарно прикрасили до церемонії – аркою із білосніжного фатину та букетами білих квітів, ось вона, арочка:

А отут – вигляд зблизька:

А отут подивіться, як красиво виглядають молодята у цій білосніжній арочці:

Килим, що по ньому молода пара йшла до вівтаря, був укритий пелюстками із троянд:

Загалом же прикраса храму до вінчання – заслуга матері нареченого. Це за її сприяння молодята та їх гості почувалися по-справжньому святково та урочисто.

А ось і шлюбні корони:

Вінчання молодятам давав настоятель Свято-Троїцького храму отець Анатолій Зінкевич. Отут він покладає їм на голови корони:

У коронах, як годиться, священик обводить шлюбну пару три рази довкола вівтаря:

Taїнство вінчання майже завершено. Щастя вам, молодята!

Обряд торгівлі за наречену на українському весіллі

Як я вже радісно сповіщала вам, дорогі читачі цього ресурсу, моя похресниця Катруся вийшла заміж, ну і відповідно я відгуляла на прекрасному весіллі. Буду розповідати вам про нього багато і окремими порціями – бігме, весілля того заслуговує!

Ну а почну з того, з чого традиційно починаються українські весілля – із обряду торгівлі за наречену.

Словом, відбули ми той обряд як книжка пише, тобто як традиція велить. Фляшку „біленької”, як годиться, качаном кукурудзи заткали, жеби було видно – саморобна:

А ось і наречений Тарас зі свитою прибув:

Привіз нашій Катрусі чудового букетика – досі не можу зрозуміти, чи то півонії були, чи троянди у пуп’янках, та менше з тим – букет був просто чарівний:

Гості молодого і гості молодої затято торгувалися. Нареченому можна було тільки поспівчувати – не тому, що за наречену багато заправили, а тому, що торгувалися, як годиться, десь добру годину, а оскільки була спека, то наречений потами стікав у чорному костюмі:

Ну нарешті торгівля закінчилася, обидві сторони залишилися задоволеними. Виходить наречена із дружками:

Відома у Тернополі (а весілля відбувалося саме у цьому славному місті) керівник родинного гурту „Великодні зернятка” Оксаночка Гребеняк із доцею гарно відспівали всі обрядово-весільні пісні, а оператори із відеостудії „60 секунд” гарно ті всі обряди знімали:

Ну а мешканці верхніх поверхів, відповідно, за усім дійством спостерігали. Словом, все було, як у людей:

Десь ще мій чоловік той весь обряд на любительське відео зняв, але наразі до відео у мене руки не дійшли, щоб його опрацювати. Як тільки, відразу поділюся. Наразі насолоджуйтесь фотками!

А нареченим та усім гостям, що були на весіллі – приємних спогадів про той фантастичний день!

Весілля похресниці

Ну от я і побувала на весіллі дорогої моєї похресниці Катрусі! Весілля було чудове, Катя та її наречений Тарас все спланували самі, від початку до останньої детальки. Молодці, грандіозну роботу проробили!

Я, звичайно, наклацала багато фотографій та нафільмувала любителького відео; це все буду викладати згодом, порціями, бо таки є що викладати. Ах, який там був стіл! І короваї! І торт! І яка красива наречена! А яке плаття у мами нареченої! Найкраще плаття, яке я бачила на мамах наречених з усіх весіль, разом взятих, на котрих я побувала!

І ще раз бажаю молодятам Катрусі та Тарасу кохання та сімейного щастя, а з вами наразі ділюся професійним відео, точніше, коротким відеокліпом, знятим тернопільською студією „60 секунд”. Фільмовано і показано у день весілля всім гостям: