Українська пісенна любовна лірика початку ХХI сторіччя

Сьогодні 11.11.11. Ой, ні, вже 12.11.11, бо за північ оно перевалило, а мені щось не спиться. Слухаю українську любовну пісенну лірику початку XXI століття, тобто часу, в якому живу. Зараз, у даний момент. От і хто сказав, що гарних сучасних українських пісень нема? Брехня повна! Послухайте оно Тонечку Матвієнко – квіточку нашу! “Мої сни” у її виконанні:

А ось вам і вогняно-пристрасна Руслана з її “Ша-ла-ла”:

Ну і нарешті Віктор Бронюк та Ірина Білик – „Не цілуй”:

Це пісні, які слухає зараз Україна. Маю на увазі, україномовна і українолюбна Україна – із деяких ефемок та Ютубу, бо загалом сусідська „папса” заполонила весь український теле- та радіопростір.
Ну і нарешті, це пісні, про які наші діти (внуки, правнуки) скажуть: такою була українська пісенна любовна лірика початку XXI століття. Гарна лірика! Принаймні не соромно за наше покоління.