Вбрання у народному стилі для наречених від студії „Гойра” зі Львова

Нє, таки зараз зовсім не проблема, де пошити весільне вбрання у народному стилі! Я тут уже представляла деяких майстрів та майстерні, як от Е-Korali, Оксана Полонець, РІTO, Ярина Жук; а сьогодні пора познайомити вас із роботами студії вишивки „Гойра” зі Львова. У принципі, я тут якось, на цьому ресурсі, вже зачаровувалась деякими їхніми вишиваними строями, призначеними більше для гостей весілля, а сьогодні пора нарешті роздивитися, що ж „Гойра” пропонує для молодят.

А пропонує ця студія вишивки... Тут в мене бракує слів, бо пропонують вони дуже багато, і все таке красиве, і стильне, і яскраве, що якби я була нареченою, мені, слово честі, було б дуже важко зробити свій вибір і зупинитися на якомусь одному вбранні.

Може, я би вибрала оцю білу сукню із широким поясом, вишитим маками, волошками, ромашками і колосками?

Ось тут маки, волошки, ромашки та колосочки ближче; виявляється, до цієї сукні можна замовити також маленьке болеро, вишите аналогічно:

А, може, я б захотіла отаку-от красу, із вишитим оранжево-коричневими барвами поясом-корсетом?

А до сукні нареченої також замовити сорочку нареченому, із точнісінько такою ж вишивкою? Вийшов би чудовий ансамбль, як ось в цих молодят, котрі замовляли свої весільні строї в українському стилі у „Гойрі”:

Чи, можливо, я вибрала б отаку сукню, із шикарнющими червоними маками, вишитими на поясі та бретелях?

І взагалі, бачу, що „Гойра” – неперевершені майстри із створення одягу для молодої та молодого в одному стилі. Подивіться-но на цих молодят – як вдало і гармонійно усе підібрано в деталях!

Де, питаєте, знайти цих чарівних майстрів від „Гойри”? А у славному місті Львові, за адресою вул. Івана Франка, 49, телефони 0677289403 , 0322762614.

Гарного, красивого і стильного вам весілля!

Галицькі костюми і характери, 1935-й рік

Усім молодятам, хто планує іти до вінця в українських народних строях, і взагалі, організовувати весілля в українському етностилі, гадаю, буде цікаво подивитися це відео-слайдшоу, скомпоноване із фотографій 1935-го року.

На знимках – галичани, мешканці околиць Заліщиків і Копичинців, у народному вбранні, яке тоді носили. Може, сучасних молодят, а також модельєрів весільного одягу у народному стилі, це надихне на створення нових костюмів-шедеврів. Ну а може котрі наречена та наречений захочуть максимально відтворити автентичні строї, як на фотографіях:

Де вдягнутися для весілля в українському стилі

Чарівні молодята Софія та Олег (на фото), весілля яких відбулося у Тернополі, вдягнуті у народному стилі від ось цих народних майстрів. Я чисто випадково натрапила на цей портал, передивилася його гарненько і побачила, що там є маса всього для весілля в українському стилі. Крім вбрання для молодят, дружбів, дружок та гостей, на порталі можна замовити і придбати розмаїті аксесуари, як от біжутерію в народному стилі, пояси, сумочки для наречених тощо. Очі просто розбіглися... Таки думаю собі щось вибрати там, хай навіть заміж не виходжу (вже успішно заміжня). Просто для душі :) Адже привабливість українських традиційних чи стилізованих виробів (вбрання, аксесуарів) не тільки у їх красі, а й у багатофункціональності, що мені дуже навіть подобається. Маю на увазі, що їх можна вдягнути не тільки на своє чи чиєсь весілля, а й на інші святкові оказії. От чого-чого, а розмаїтих святкових оказій в Україні не бракує!

Стильна наречена – це не тільки біле по білому

Цікаві ідеї для манікюру... Призначені взагалі-то до Дня Валентина, але, як на мене, підійшли би і до іміджу нареченої. Особливо якщо у білій сукні чи букеті нареченої присутні червоно-рожеві елементи. А ще замість традиційних білих туфель та вдягнути рожеві чи червоні, як на цьому фото... Супер!

Скільки коштує весільна сукня в нас і в них?

То скільки ви готові заплатити за свою весільну сукню, дівчата? Або – скільки вона вам коштувала, якщо ви вже одружені?
Можу не чекати на вашу відповідь, бо вже її знаю – „І не питай!”. Розумію взагалі-то, що запитання нескромне – сукня коштувала (коштуватиме) стільки, скільки кожна з нас може собі дозволити витратити на неї (чи скільки батьки готові заплатити – в Україні зазвичай батьки платять за весілля їх дітей). Тобто все залежить від того, які статки в тої чи іншої родини.
Скажу особисто про себе. Виходила заміж п’ять років тому в українському строї. Весь стрій, включно з віночком, букетиком на груди і взуттям, коштував десь в межах 1500 гривень. Найціннішою у своєму весільному вбранні вважаю буковинську вишиванку початку XX століття. І досі бережу її – годиться, щоб вдягнути на різні оказії і святкування. Тобто моє весільне вбрання не було чимось таким, щоб його вдягнути тільки на один день (за винятком, звичайно, віночка і нагрудного букетика).
Мій наречений також був в українському строї. Ми якось з ним розмовляли вже після весілля і виявили кумедний факт: виявляється, він все своє холостяцьке життя не міг собі уявити, що буде женитися у костюмі і краватці; а я все своє дівоцьке життя не могла собі уявити, що буду виходити заміж у білій сукні і вельоні. От чомусь не могла уявити і все. Точно знаю, що якби нашим вибором не було весілля в українському стилі, то ми би, певно, обрядилися в якісь хіппі-вдяганки або щось дуже вже авангардове. Але – не білу сукню і чорний костюм. Це просто не наш стиль і не наш спосіб мислення.
Однак для мільйонів молодих людей у всьому світі, особливо для дівчат, весілля в першу чергу асоціюється з білою сукнею і вельоном. Майже усі дівчатка з дитинства мріють бути на своєму весіллі принцесами. Тобто хочу сказати, що я абсолютно поважаю їх мрію і їх вибір – біла сукня! Фата!
Ну і трохи інші (якщо не сказати – зовсім інші) асоціації біла сукня і фата викликають у чоловічій психології. У холостяцькій, особливо у закореніло холостяцькій – зазвичай паніку. От як то би так зробити, думають хлопці, щоб вженитися, не женившись? У принципі, на Заході зазвичай так і роблять: просто сходяться і живуть разом, навіть дітей народжують, внуків дочікуються, а самі дуже часто і далі залишаються неодруженими. Коли ж нарешті приходить рішення пов'язати себе путами Гіменея, то це для типової західної пари – ГІГАНТСЬКИЙ крок! Дуже серйозний! Відповідно, і весілля набуває статусу такої ж гігантської і надзвичайно важливої події. Ну, тут вже індустрії торгівлі і розваг не дрімають – вони зі всіх сил роблять все можливе, аби виконати будь-яку забаганку молодят і влаштувати весілля їх мрії.
Як ми можемо помітити, українська весільна індустрія також все більше і більше рівняється на Захід. Ще років якихось п’ять тому ми не мали розпорядників весіль (wedding planners) та агенцій з організації весіль – тепер маємо. Хто на початку 1990-х років міг уявити собі на весіллі... фейерверки? Тепер весілля без фейерверків уявити не можливо. Хто із молодят колись під’їжджав до церкви чи до рагсу на лімузині? Тепер кожен може, тільки плати гроші. Ну а салони весільних суконь, котрих у 1970-80-х роках було один-два на ціле місто, тепер ледь не на кожній вулиці.
Щоправда, незважаючи на всі ці суспільні зміни, чоловіча і жіноча психології не помінялися – що у нас, що у них, на Заході. І далі чоловік, не важливо, на якій частині континенту, не може собі уявити, як жінка „може вивалити таку купу грошей за сукню, яку ВДЯГАЄ ТІЛЬКИ РАЗ”.
Якось я дивилася американський серіал „Drop Dead Diva” – про модель, яка загинула в автокатастрофі, але душа якої повернулася на землю у тілі товстушки-юриста. Так от, в тому серіалі є така сцена, коли в юридичну контору, де працює ця товстушка-юрист, приходить дівчина, котра у день весілля застукала свого нареченого із кращою подругою, котра ще і за сумісництвом була дружкою (слава Богу, застукала до вінчання, а не після). Так от, невдаха-наречена подає позов як на свого екс-жениха, так і на дружку – мовляв, вона витратилася на весілля, а тут прийшлося відміняти. Причому прийшла ця наречена до юридичної контори у весільній сукні, відразу з невдалого весілля - так би мовити, з корабля на бал. Словом, розказує вона двом юристам – товстушці і її колезі, котрий мужчина - скільки вона витратилася, і каже: „Ось ця сукня, що на мені, коштує 10 тисяч баксів”. Реакція жінки-юриста: „Сукня прекрасна!”. Реакція чоловіка-юриста, котрий, як це почув, мало зі стільця не впав: „10 тисяч баксів?! За сукню?!!!!!” А потім показують, як вони всі в суді провадять процес. Коли суддя почув, скільки коштує сукня, в нього реакція була аналогічна - „10 тисяч доларів?! За сукню?!!!!!” - хоч суддям взагалі-то заборонено виявляти емоції.
А ще кажуть, що за кордоном мужчини інші... Брехня! Всі вони однакові, що по ту, що по іншу сторону глобуса.
Мене також забавляє реакція мого чоловіка кожен раз, коли я дивлюся ще одне американське шоу – „Say Yes to the Dress”, котре буквально перекладається як „Cкажи „Так” Твоїй Сукні!”. Це дуже популярне весільне шоу у Північній Америці. Його знімають у нью-йоркському весільному салоні Кляйнфілд, куди приїжджають і прилітають наречені з усіх куточків Америки і Канади вибирати сукню - бо салон дуже престижний. Власне, у шоу показують весь процес, як консультанти салону допомагають вибирати нареченим вбрання, як родина і друзі складають групу підтримки для кожної молодої – вони дають свою оцінку тому чи іншому платтю. Остаточне рішення, правда, завжди за нареченою – їй вирішувати, чи казати нарешті „Так!” „своїй” сукні. Люблю це шоу! (Люблю будь-яке весільне шоу). Ну а мій чоловік кожного разу, коли чує ціну на ту чи іншу сукню у „Say Yes to the Dress”, реагує точнісінько так, як і зреагував би кожен чоловік: „Скільки-скільки?! Вони що, подуріли?”.
А я йому ще й підливаю масла у вогонь – резонно, до речі. Кажу: „Добре, хай, наприклад, 5 тисяч доларів за сукню. А уяви собі, скільки коштують авіаквитки для всієї групи підтримки нареченої (мама, сестра, дружка, колєжанка, цьоця і хто там ще), якщо вони всі прилетіли у Нью-Йорк з Каліфорнії чи з Техасу? Плюс ціна за готель, бо їм всім десь зупинитися треба, плюс харчування, плюс таксі – от тепер порахуй, в скільки реально це весільне плаття родині обходиться?”.
Забула сказати, що ціни на весільні сукні в Кляйнфілді коливаються від тисячі з чимось доларів до 40 тисяч доларів і вище.
Ну, тепер ви бачите, як „у них” серйозно ставляться до весілля? Хоча... Кажу ж, знову ж таки, залежить, яка сім’я і які статки. Коли виходила заміж американська родичка моєї колєжанки, все було дуже по-простому. Мама пошила нареченій сукню, у запрошенні на весілля гостям було зазначено, мовляв, „не встидайтеся, сміливо приносьте свою закуску” (за випивку ніц не було сказано). Наречена сильно не парилася навіть із букетом – зложила докупи кілька пластмасових квіточок, та й по всьому...
P.S. Нє, ну як я могла, знайшовши на Ютубі уривки із американського телевізійного шоу „Cкажи „Так” Твоїй Сукні!”, про яке я говорила вище, та й не поділитися з вами, щоб ви мали уявлення, що ж це за шоу. Кажу ж, одне із моїх улюблених. О, там є на що подивитися!

Дещо для українського весілля в мексиканському стилі

Зараз в Україні дуже модно проводити, як би то правильніше висловитися, весілля у різних стилях – у стилі 1960-х, в екологічному стилі, і т.д., і т.п.
От якби хтось захотів організувати своє весілля у мексиканському стилі, ось вам, будь ласка, туфлі для нареченої, покриті бісером і виконані абсолютно у мексиканському стилі бісероплетіння, який називається Уічоль:

Шикарні туфлі, правда? А ось вони не тільки у профіль, так би мовити, а й у анфас:

Не маю уявлення, скільки ці мештики можуть коштувати – та недешево, певно, але! Якби я була нареченою і якби я робила весілля в мексиканському стилі, купила би їх обов’язково, незважаючи на ціну, тому що це дуже хороша інвестиція у гардероб: туфлі годяться не тільки для весілля, але й десь у театр чи на концерт чи у гарну компанію вийти.

А що найцікавіше, зроблений цей шедевр бісероплетіння не у далекій Мексиці, а у Києві, і автор цього дива – киянин Андрій, ось його сайт і блог. На Андрієвих ресурсах, до речі, багато всього іншого у мексиканському стилі, що пригодилося б для весільного торжества, зокрема, для прикраси залу і т.д. Повертаючись же до іміджу нареченої, ось і кольє для неї, також у стилі Уiчоль:

Цікаве! Так і нагадує мені українські гердани! Більше того – я коли побачила вперше

англійський правопис слова Уічоль, воно мені чому нагадало слово „гуцул” :) – Huichol – Hutsul?

Просто так, зорове враження, але! Українське мистецтво бісероплетіння справді дуже нагадує бісероплетіння американського континенту – трохи Північної, а більше – Південної Америки. Під час моїх поїздок у Мексику і Беліз (Беліз – маленька країна, сусід Мексики і Гондурасу, але етнічна культура цих територій дуже спільна) я була вражена їхніми бісерними виробами – вони так нагадали мені наші, українські. Ось купила собі такий браслетик у Белізі, зроблений нащадками Майя:

Придивіться добре до орнаменту на браслеті – правда, чимось нагадує наші, українські геометричні орнаменти вишиванок та писанок?

І знову ж таки – а чим не браслет для нареченої на її весілля, тут вже не важливо, а
мексиканському чи в українському стилі...

До речі, про прикраси (одна з моїх улюблених тем – прикраси в етнічному стилі, так що вже вибачайте, можу говорити про це безкінечно. Дівчатам, я впевнена, буде цікаво, а хлопці можуть не читати, хай собі візьмуть якесь пиво та й ідуть дивитися футбол). Так от, про прикраси, зокрема, про гердани. Кілька порад нареченим, котрі грають весілля в українському (мексиканському, взагалі південно-американському стилях) і вирішили вдягти гердани на своє весілля.

Масивні довгі гердани дуже красиві (помилуйтеся на мій, з Гуцульщини),

але вони не дуже зручні для танців – коли танцюєш, думаєш тільки, щоб гердан десь не закрутився, за щось не зачепився і бісеринки не розлетілися. Тому довгі гердани ліпше
вдягати до розпису, до церкви та до знимки, а на забаві зняти або замінити на короткі, типу силянок довкола шиї.

Також, продумуючи імідж нареченої, важливо, щоб гердан не „загубився” на весільному вбранні. Наводжу приклад. Я подарувала красивий гердан на весілля моїй найкращій подрузі Олі, думаючи, хм, її сорочка вишита квітами, а на цій силянці гарні рожеві трояндочки, то мало би все „грати” разом. Але вийшло трохи не так. Сорочка, вишиваний пояс і спідниця подруги - все разом було ну дуже вже розкішне і таки „заглушило” гердан:

Весілля було класне, втім, молода також :) Можливо, крім мене, ніхто навіть не звернув увагу на цю деталь з герданом... А от якби моя Оля мала сорочку чи сукню, вишиту білим по білому, то ця прикраса була б шикарнющим акцентом усього іміджу нареченої.

Власне, що тепер Оля вдягає цей гердан до будь-якої своєї білої блузки чи
сорочки, тобто це все-таки був хороший подарунок і, як я вже раніше висловилася,
гарна інвестиція у жіночий гардероб.

Cхожа історія була і з моїм весільним герданом (силянкою). Маленький, доволі скромний, він таки трохи „загубився” на фоні моєї багато вишитої буковинської сорочки:

Я так думаю, що і Оля, і я з нашим барвистими весільними вдяганками могли цілковито обійтися без прикрас на шию – тут костюми говорили самі за себе.

Але я ж такий великий прихильник бісерних виробів, тому я ніяк не могла встояти, побачивши ці симпатичні герданчики на львівському „Вернісажі”, особливо
цей мій, з дівчатами у колі. Було прикольно, коли я запитала продавщицю, мовляв, скільки коштують ці дамочки, то пані трохи ображено відповіла: “Це не дамочки, а Берегині!” Я зрозуміла, що невдало пожартувала, але прикрасу купила, бо дуже вже
вона мені запала в око, ну і відповідно стала частиною мого весільного вбрання.
Думаю, якби я робила моє весілля не в українському, а в мексиканському стилі, моя
силянка була би також доречною – надто вже схожі ці дві культури бісероплетіння,
українська та мексиканська...

А от вам і вдалий приклад, коли і синьо-блакитний гердан, і весільне вбрання нареченої гармонійно доповнювали одне одного – у костюмі Галини Ратушняк, молодого
політика з Тернополя:

А ось це – знову моя найкраща подруга Оля:

Ні, заміж вона не виходить – Богу дякувати, щасливо одружена (шлюбний перстень має не на правій, а на лівій руці, бо одружена з іноземцем). Це Оля вдягнулася так на український фестиваль - хоча сорочка такого стилю цілком може бути як весільна. А от прикраси – увага! Отут, не повірите, той самий випадок, коли українське гармонійно поєдналося з мексиканським. На шиї у Олі українська силянка, а на руці – браслет, зроблений у Мексиці.

Ловіть ідеї, теперішні та майбутні наречені!