"Дивне кохання". Чиє краще?

Наскільки я люблю переглядати весільні фото і відео, і то я, скажемо так, ледь не потонула під зливою українських весільних кліпів на Ютубі. Нині майже кожен відеооператор має свій ютубівський канал – ну та правильно, а де хлопцям і дівчатам ще рекламувати свої роботи, як не в Інтернеті? Як кажуть, покажи товар лицем, і я тоді вирішу, чи брати тебе на своє весілля (день народження, хрестини дітей і т.д.)
Якість відеокліпів, скажемо так, дуже різна: від занудних (молода безкінечно крутиться, демонструючи красу вельона, і все в тому дусі) і затягнутих на 8-9 хвилин до високохудожніх 2-3 хвилинок - а на більше увагу глядача годі затримати, хіба то був би вже шедевр із шедеврів.
Один із високохудожніх (принаймні на мою думку) кліпів сподобався мені до неможливості. Це кліп з весілля киян Лізи і Дениса (вересень 2010-го). Подивіться і ви.

Ну як вам? Як на мене, у цих трьох з чимось хвилинах кліпу і зайвої детальки нема, все підібрано із неймовірним смаком. Жодної затягнутої сцени, а тим більше занудної. Навіть з оригінальних костюмів наречених у біло-оранжевих кольорах, і з того, як Ліза і Денис позують перед фото-відео-камерами, видно, що до свого весілля молодята підійшли дуже творчо. Я би сказала навіть, що вони не так вже й позують, вони забавляються собі, отримуючи насолоду від кожної миті їхнього особливого дня. А пісню, пісню як вдало підібрано! „Дивне кохання” Гайтани ніби створене для цієї пари. Пісня, до речі, мені також сподобалася надзвичайно, сама по собі. Дуже, дуже мало зараз в українській поп-музиці таких хороших УКРАЇНОМОВНИХ пісень, як ця. Дай, думаю, передивлюся оригінальний кліп до цієї пісні. Передивилася. Тепер вам пропоную.

То як, на ваш погляд? Чиє „Дивне кохання” краще? Я особисто, якби була Гайтаною, то викупила б у того відеооператора весільний кліп Лізи та Дениса і зробила його моїм офіційним:) Ні, я не маю нічого проти, власне, Гайтаниного офіційного кліпу, який зроблений дуже високопрофесійно, хто б тут сперечався... Просто, як на мене, у кліпі Лізи та Дениса більше ЖИТТЯ, більше, власне, КОХАННЯ... Ну але то тільки моя суб”єктивна думка. Чекаю на вашу.
P.S. До речі, Ліза, наречена з цього чудового кліпу, є власницею симпатичного онлайн-ресурсу про весілля, і своє весілля зрежисерувала вона сама безпосередньо, підійшовши дуже творчо і нестандартно до всіх аспектів весільної організації.

Три причини, чому варто одружитися з українкою

На фото: “I як там класик слов”янської літератури колись казав? Коня на ходу, розумієш, зупиню, і в палаючу хату ввійдy”...

Щось мене потягнуло на огляди англомовних онлайн-ресурсів. Там часом таке знайдеш! Нині надибала інтригуючу статтю, яка наводить західним чоловікам три причини, чому варто одружитися з українкою.
Словом, слухайте, наші українські хлопці (бо західні вже то чули).
Причина перша. Українка вміє добре заробляти гроші і навіть в економічно скрутний час здатна тягти „на горбу” сім”ю.
Причина друга. Українка гарна господиня. Вона дуже добре куховарить, бо українських дівчат вчать цього змалку їх мами і бабусі. Українка підтримує чистоту в помешканні, доглядає за дітьми і всю домашню роботу вміло поєднує з кар”єрою.
Причина третя. Українки дуже хороші в ліжку. Вони природньо красиві, плюс до того завжди стежать за своїм зовнішнім виглядом. Якщо українка справді кохає свого чоловіка, вона ніколи не піде „наліво” з іншим просто тому, що їй так захотілося, для забави.
А тепер скажіть: чи ви дивуєтеся, чому західні чоловіки валом валять в Україну шукати собі дружин? Я ні. Та після таких статтей... якби я була чоловіком, я б також захотіла собі в дружини тільки українку.
Шкода тільки, що наші місцеві українські хлопці ще не навчилися нас, українських жінок, по-справжньому цінувати (перевірено досвідом). Хоча… Є навіть дуже хороші чоловіки в Україні, тільки їх або мало, або „зайняті” вже давним-давно, мало не відтоді, відколи їм виповнилося 18.
Тепер погляд на цю статтю про “три причини” під іншим кутом зору.
Видать, недостатньо ми стервозні, українки, а точніше кажучи, дешево себе цінуємо, якщо західні мужчини бачать в нас тяглового коня, домашню квочку і пристрасну коханку в одному наборі. Якби таке написали про західну жінку, вона би, певно, вже судилася з автором статті. Вона би заявила, що хоче гендерної рівності, і якщо мужчина шукає в жінці ті три складові – три джерела, як колись в радянській школі казали, то вона, західна жінка, також хоче одружитися з мужиком, який би a) тяжко працював і все до хати тягнув; б) варив їсти і виховував дітей; в) і при тому всьому ще був палким коханцем.
Ауууу! Де, підкажіть, таких чоловіків знайти? Не має значення, по який бік глобуса...

Українські наречені від кращих фотографів Львова

Одні мої знайомі, чоловік і дружина, були запрошені на весілля. Так склалося, що дружина не могла бути присутня – мала термінову поїздку, яку ніяк не можливо було відкласти. А оскільки весілля в родичів, то хтось із сім”ї мусив прийти. Пішов чоловік на весілля сам. Повернувшись з поїздки, дружина розпитує його: „Ну, розказуй мені все про весілля. Яка сукня була в нареченої?”. „Біла” – щиросердечно відповів благовірний.
Не подумайте, що він іронізував, не такий в цього чоловіка характер. Просто цей випадок показує, що жінка і чоловік бачать речі зовсім по-різному. Якби жінка задала це питання (яка сукня в нареченої?) своїй сестрі чи подрузі, то сестра чи подруга вилила б на неї зливу інформації про фасон, корсет, крій спідниці, рюші, складки, мереживо та інші жіночі „штучки”, яких чоловік зазвичай „не бачить”, хіба що він був би дизайнер жіночого одягу. Для звичайного же чоловіка сукня нареченої „біла”, і все.
Правда, є категорія чоловіків, які по роду заняття свого споглядають ці „білі сукні” майже щосуботи і щонеділі. І то не просто споглядають, а ще й фіксують цю красу для вічності. Це – весільні фотографи. От вони точно вміють показати, чим відрізняється одна „біла сукня” від іншої „білої сукні”, оскільки це їх, фотографів, заробіток (приробіток).
Ви знаєте, я з категорії людей, які можуть передивлятися весільні фото безкінечно, не має значення, знаю я цих молодят чи вони мені зовсім незнайомі. Часом годинами можу сидіти в інтернеті, переглядаючи онлайн-альбоми весільних фотографів. І з того всього, що я надивилася, мені надзвичайно подобаються роботи фотографів Львова. Львів – це особливе місто в Україні, з давніми традиціями, зі своїм неповторним старовинним шармом, ну і наречені там, відповідно, особливі і неповторні. Дівчата-львівянки надзвичайно стильні, і коли вони виходять заміж, то стараються вдягнутися так, щоб то була не просто „біла сукня”, а майже подіумний варіант. Також вони дбають, щоб одяг їх обранців був в одному стилі з їхнім.
З того всього, що я бачила, я би виділила три напрямки в сучасній весільній моді Львова: а) класичний – традиційна пишна сукня нареченої і строгий костюм нареченого; б) ретро – сукня нареченої і костюм нареченого зроблені у стилі 1920-30 років, а то і 18-19 сторіччя; в) народний – наречена і наречений в українському народному вбранні або в стилізованому під українське.
Так от, повертаючись до робіт львівських фотографів. Одна з моїх улюблених фоток львівських наречених – ось ця
Фотограф Назар Коваль зумів надзвичайно гарно показати вроду нареченої, її грацію і чуттєвість. Фон для фото вибрано просто розкішний, і взагалі світлина – як для обкладинки журналу.
Наступне моє улюблене фото львівської нареченої - від фотографа Олександра Дончака.
Тут усе – від зачіски молодої і до подолу її плаття – як подих 18-19 сторічь. Із стилем нареченої дуже гарно гармонує фон, на якому її зазнимковано – щось таке ніби графський замок, старовинні меблі і портрети на стінах. Прекрасна робота!
Ну і нарешті мої най-найулюблені фотки львівської нареченої – від Романа Мишковця.

Оце і є яскравий взірець, як звичайна біла сукня нареченої може стати шедевром дизайнерського мистецтва, коли цю сукню оздобити чимось – як-от візерунками з червоного бісеру, наприклад. До сукні наречена вдягла гердан з такого ж червоного бісеру, як і візерунки на сукні, підібрала сумочку і букет такого ж стилю - біле з вкрапленням червоного. Я би сказала, що це вбрання якнайкраще підкреслює життєрадісний характер нареченої – подивіться-но, вона ще й забавляє людей на площі Ринок! Я такої суперової молодої ще не бачила!
Як там приказка гласить? „Некрасивих наречених не буває?” Передивившись світлини Назара Коваля, Олександра Дончака і Романа Мишковця, бачу, що, так, справді, некрасивих наречених не буває, але... є кращі з кращих.
P.S. До речі, щиро шкодую, що не запросила професійного фотографа на своє весілля. Тоді думалося, а навіщо, коли кожен другий чи третій гість має свій фотоапарат, то попрошу друзів трохи познимкувати... Друзі, звичайно, наробили безліч фоток, але нині, переглядаючи то все, бачу: це упущено і те упущено; сюжетних фотографій надзвичайно багато, а портретних малувато; нема фоток нас, наречених, з дружбами і дружками; нема групового фото всього весілля... Знаючи своїх друзів, можу передбачити їхню реакцію: „Якби ти нам сказала, як ти хочеш, ми би все зазнимкували...”. Що ж, вони також праві, бо вони-то приходили на весілля як гості. Ех, треба було таки фотографа брати... Той би знав без нагадування, що саме і як треба і не упустив би нічого. Так що, хлопці і дівчата, організовуючи своє весілля, не робіть так, як я, а запрошуйте професійного фотографа. Повірте, воно того варте!