Весільні тенденції з Північної Америки

Ну от як-таки я, авторка весільного блогу, та й могла не сходити на весільну виставку, яка відбувалася у нашому канадському містечку? (Живу я сама на північно-американському континенті). Словом, відвідала місцеву весільну виставку-продаж, і всім, що там бачила-чула, тобто тенденціями у північно-американській весільній моді, ділюся з вами, дорогі читачі.

Нічого не можу сказати про, власне, одягову моду – вбрання наречених, дружок, дружбів, дівчаток, що розкидають квіточки на церемонії, і батьків наречених – бо цю частину виставки, тобто модний показ, я пропустила.

Перейду відразу до столів і до тортів.

Отже, тортики. А тортики вони демонстрували отакі-от:

Це я сфотографувала тільки невеличку дещицю із представленого, тобто ті, які сподобалися мені самій – особливо фіолетовий, фактично, він був мій улюблений на цьому експо.

Ну що вам скажу? А скажу те, що чогось нового і такого, що в Україні на даний час не роблять, там не було. Є, є вже і в рідному краю майстри такого тортового мистецтва, що дух перехоплює! От хоча б Уляна Коцаба з Івано-Франківська – мій улюблений кондитер з тих, що знаю в західній частині України. Я б сказала, що Уляна ще не такі витвори кондитерського арту може придумати/спекти/намалювати/виліпити, от хоча б як оці.

Єдине, що мені дуже і дуже сподобалося у витворах канадських майстринь-кондитерок – відчуття стилю і смаку. Тобто весь виріб витриманий в одному стильовому дусі – колір, дизайн - і ніяких відхилень. Бо не раз дивлюся, що наші українські кондитери наліплять, наліплять всього на той торт, тобто перевантажать деталями настільки, що то все потім виглядає, як кажуть в народі, як в дурного на хаті. Торт, а особливо весільний, повинен бути, за словами одного мого знайомого, елєганцьким. Абсолютно з ним погоджусь! І тортики, яких я назнимкувала, цілковито цьому визначенню – елегантні – відповідають.

Йдемо далі. Оформлення залу і столів. Було представлено багато всілякого і різного в цьому плані, але чомусь домінувала тенденція темних тонів. Зокрема, коричневого, як-от на цьому фото:

Я ще була трохи здивувалася, мовляв, коричневе – і на весілля?! Чи не затемний колір? Не впевнена, чи в Україні би таке робили. Як кажуть, справа смаку... Хоча, ще раз глянувши на знимку, бачу, що підсвітка безліччю лампочок якось відвертає увагу від того коричневого і, фактично, привносить свій певний шарм і красу у весільний дизайн.

Ну а ця штука із троянд таки направду симпатична і від неї тільки виграло б, як на мене, оформлення весільного залу:

Файнюньо, нє? Сама б не відмовилася мати такий кусок дизайну у власній хаті – чудово прикрасило би будь-яку стіну замість панно чи гобелену.

Але не дуже захоплюйтесь, до речі, бо те, що вам зараз покажу, тобто те, що входило у комплект із цими гарнезними трояндами, вас, м’яко кажучи, трохи буде шокувати. Як шокувало і мене. А саме – ЧОРНА скатертина і серветки і ЧОРНІ „вдяганки” на крісла, хай навіть „облагороджені” срібними бантами:

Спершу моє українське єство навіть подумало – де я? На весільній забаві чи, звиняйте, на поминках? А потім собі згадала, що я ж не в Україні – от в Україні точно ніхто би не притягнув чорний колір у весільний (!) дизайн. Чи вже, може, є такі сміливці, а я не знаю?

Ну а у Північній Америці, як бачите, це – тенденція. Вони собі не заморочують голови забобонами і прикметами, судячи з усього. До речі, це не перший випадок, коли я наткнулася на елементи чорного у західному весільному дизайні. Було, бачила чорні деталі навіть і на сукні нареченої, що в Україні здається взагалі немислимим – як так, біла сукня, і з широким чорним поясом?!!

Тим не менше, залишимо дискусії на цю тему весільним спеціалістам-професіоналам. Я – просто блогер і констатую факт.

На завершення моїх походеньок весільним експо канадського райцентру, де зараз живу, я таки підійшла ближче до того чорно-срібного стола – ну бо дуже вже сподобалися ті індивідуальні не то салфетки, не то підставки у вигляді троянд. Думаю, помацаю, що ж воно таке – бляха? Фольга? А нічого подібного! Добротний метал! От, кажу ж, не відмовилася б мати в хаті такі індивідуальні трояндочки також! Були б файні підставки на горєче, і гості б охали-ахали, мовляв, де таке взєла... Власне, для того і всілякі експо існують, щоб дивувати народ різними новинками-цікавинками! І мене, кобіту, котра багато чого бачила у своєму житті, таки щось на тій виставці і здивувало...

Приємних і вам походеньок на розмаїті виставки, експо, шопінги і т.д. та гарних весільних, і не тільки, забав!

Весільні сукні в народному стилі від Оксани Полонець – не просто етно-модерн, а етно-шик!

Виходила я заміж у автентичному народному строї, хоча дуже-дуже хотіла щось модерного і стилізованого під народне. Щось із категорії, що зараз називають етно-модерн.

От пізно трапилися мені на очі моделі весільних, вечірніх і випускних суконь від модної дизайнерки Оксани Полонець із Києва. Оксанині роботи – це саме те, що треба любителькам етно-модерну, а точніше - сучасний крій вбрання у поєднанні із вишиваною автентикою. Вишиваною флористикою, я б сказала. Бо, судячи із Оксаниних робіт, дизайнерка обожнює квіткову вишивку! (I я квіткову вишивку люблю більше, аніж геометричну, до речі). Маки – це її улюблені квіти на вишивках; також у її роботах є волошки, соняшники і калина. Усе це кольорове квіткове багатство, особливо на білому тлі плаття нареченої, виглядає ну надзвичайно розкішно, красиво і вишукано!

Взагалі-то, я не хочу багато балакати тут, бо Оксанині сукні – це той випадок, коли фото „говорить” краще від будь-яких слів, тому – ось вам кілька суконь у народному стилі від Оксани Полонець. Краса – запаморочлива, насолоджуйтесь! (А особливо - такі гурмани етностилю в одязі, як і я :)

А ось Оксанині сукні, так би мовити, „в дії” – на весільних фотографіях щасливих клієнток і їхніх захоплених чоловіків:

А ось за цим лінком, дорогі дівчата і жіночки, ви можете замовити таку ж чи подібну сукню для себе, рідної, якщо виходите заміж або просто йдете на весілля в українському стилі.

Гарної вам забави, дівчата, і достойних поціновувачів вашої краси! Сумнівів нема - сукня чи аксесуар від Оксани Полонець подадуть вашу природню чарівність у най-найвигіднішому світлі!

Що вдягнути гостям на весілля в українському стилі?

Ви запрошені на весілля в українському стилі. Дрес-код – вишиванка. Але ви не є прихильником/прихильницею традиційного етнічного стилю в одязі.

Що ж, в такому разі український етномодерн – це те, що вам треба. Зараз чимало наших модельєрів створюють і виготовляють одяг у цьому стилі. Ярина Жук – одна із моїх улюблених модних дизайнерів українського етномодерну.

Ярина вдягає в український етномодерн усіх – чоловіків, жінок і дітей. Власне, у її колекції я побачила таааку чоловічу сорочку! Її назва „Передзвін”. Гляньте-но і ви. Ставлю аж два фото цієї сорочки, і все-одно мушу сказати, що в реалі ця вдяганка виглядає набагато краще:

У сорочку одягнений її щасливий власник – директор видавництва „Навчальна книга - Богдан” з Тернополя Богдан Будний. Його фото (як і всі фотки внизу) зроблені під час презентації колекції „Писанка” Ярини Жук у книгарні „Дім Книги” у Тернополі.

Власне, про сорочку. Це, мушу вам зізнатися, моя улюблена чоловіча сорочка з усіх, які я бачила у стилі етно-модерн. Я більш ніж впевнена, що добродій Богдан уже вдягав її не один раз, і не тільки на весілля рідних-друзів-близьких-знайомих, а й на інші торжества та імпрези.

Тож така сорочка, або сорочка такого стилю, цілком підійде тим весільним гостям-чоловікам, які віддають перевагу сучасному стилю в одязі. Зрештою, тут я подумала, у таку сорочку можна абсолютно вдягнути і нареченого. Чому ні? Пошити відповідний ансамбль для обох – молодого і молодої. Вийшла б надзвичайно красиво одягнена пара.

Власне, майстерня Ярини Жук виготовляє одяг і для наречених також – лідер гурту ТіК Віктор Бронюк і його дружина Таня замовляли в Ярини свій весільний одяг.

Але нині я хочу більше поговорити про одяг для весільних гостей. На фото вгорі, на початку цієї розповіді – сукня Ярини під мальовничою назвою „Перепілка під сонцем”. Ось такого типу сукню, модерного крою і з етнічними елементами, можна цілком спокійно вдягати дівчатам і жінкам на весілля із українським дрес-кодом. Перевага цієї сукні ще в тому, що її, на відміну від традиційного одягу, можна вдягти на будь-яку оказію.

А ось ще кілька етно-модернових суконь від Ярини Жук:

Краса, скажу я вам! І тканина, з якої виготовлені вдяганки, також добротна – поєднання льону з віскозою.

Та більше про всі ці нюанси – на сайті Ярини Жук. Там же можна і замовити вподобаний вами одяг.

Гарної і веселої забави і гарно вам виглядати на весіллі, дорогі модники і модниці!

Стильна наречена – це не тільки біле по білому

Цікаві ідеї для манікюру... Призначені взагалі-то до Дня Валентина, але, як на мене, підійшли би і до іміджу нареченої. Особливо якщо у білій сукні чи букеті нареченої присутні червоно-рожеві елементи. А ще замість традиційних білих туфель та вдягнути рожеві чи червоні, як на цьому фото... Супер!

Може бути і як весільний стрій для української нареченої

Ось такий вишиваний жіночий комплект продавали на Другій Західноукраїнській туристичній виставці-фестивалі, яка відбулася 15-16 травня 2010 року в Тернополі. Комплект мені сподобався дуже, бо містить як етнічний момент (українська квіткова вишивка гладдю), так і сучасний крій та інші модерні елементи, як от легенька спідниця з глибокими розрізами. Спідниця не то з шифону, не то з іншого "летючого" матеріалу, пояс розшитий маками та волошками, такі ж елементи вишивки на подолі. Як на мене, то цей комплект цілком може слугувати весільним строєм для української нареченої. Правда, мені заміж вже не треба :) A от дівчатам, які заручені або на виданню, які планують своє весілля в українському стилі чи тільки мріють про таке весілля, порадила би відвідувати виставки на зразок тернопільської. Там стільки всього цікавого можна знайти!

Cукня української нареченої як шедевр дизайнерського мистецтва

Святая святих весільного вбрання, це, без сумніву, сукня нареченої.
Як на мене, найпопулярніший фасон весільної сукні української нареченої, та і зрештою не тільки української – це так звана „Принцеса”, з широкою пишною спідницею і вузеньким ліфом.
Отак вийдеш в суботу чи в неділю в місто (весільні дні в Україні) і надивишся стільки тих Принцес... Від деяких, скажу вам, просто дух перехоплює. Не сукні, а шедеври дизайнерського мистецтва!
Не знаю, хто шив червоно-білу сукню в українському стилі для цієї нареченої з Києва, але думаю, що то був дизайнер високого класу. Дивіться самі:

Наречена, як бачите, вдало обійшлася без вельона, закріпивши у зачісці піввіночок з штучних маків, волошок і ромашок – традиційних українських квітів. Та і я собі, чесно кажучи, навіть і не уявляю цей образ із трьома кілограмами фатину на голові.
А от в іншому образі – весільній сукні від запорізького дизайнера Олени Ізотової – невеличка фата навіть дуже доречна. Дівчата! (Бо хлопці, я впевнена, таке не читають). Я ще такого шикарного плаття нареченої, як від Ізотової, не бачила! Гляньте-но самі і переконайтеся, що не тільки білий колір, а й інші кольори, і навіть малюнок тканини, подібний до меланжу, виграшно підкреслюють красу нареченої і виглядають абсолютно святково і по-весільному:
Ну а наступна весільна сукня з українською вишивкою – із колекції весна-літо 2008 дизайнера Роксолани Богуцької зі Львова.

Скажете, створено виключно для подіуму? Я також так думала, поки не натрапила в котромусь виданні на інтерв”ю Роксолани Богуцької, де вона розповідає, що ця сукня – таки не просто абстрактний подіумний варіант: вона шилася для реальної нареченої, весілля було в Києві, і всі гості на тому весіллі були вбрані в українські строї. Ну, а наречена, як і годиться, мала бути краща за всіх. Вона і була, дякуючи Роксолані Богуцькій, українській майстрині високої моди, чиїми клієнтами є Катерина Ющенко і Руслана.